Лесь Курбас — видатний український режисер, драматург, актор, фундатор модерного українського театру, перекладач. Особистість багатогранна і прогресивна — знав 8 іноземних мов, заснував 6 нових театрів та першим серед радянських діячів отримав Паризьку театральну відзнаку.
З САМОГО ПОЧАТКУ
Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович Курбас) народився 25 лютого 1887 року у місті Самбір (тепер Львівщина) у родині акторів галицького театру "Руська бесіда" Степана та Ванди Курбасів. Загалом дитинство Лесь провів у дідовій хаті на Тернопільщині та у мандрах із акторською трупою батьків. Навчався в Тернопільській гімназії.
У родині Курбасів-Яновичів батьки були артистами, обидві бабусі мали стосунок до акторства, але всі як один були проти того, аби обдарований син і онук ішов тим самим нужденним і не пошанованим театральним шляхом. Кошти на університетську освіту у Відні родичі з боку матері дали за умови, що Лесь не пов’яже своє життя з театром. Тому до столиці імперії Курбас рушав, щоб здобути серйозну професію, яка б дала змогу утримувати себе і сім’ю. Але всупереч волі близьких він обрав шлях актора і режисера. 1908 року, після смерті батька, Курбас змушений повернутися додому та продовжити навчання у Львівському університеті.
ТВОРЧІСТЬ ТА АМБІЦІЇ
Свій перший театр "Тернопільські театральні вечори" Курбас створив разом із друзями у 1915 році, щоб допомогти вижити й прогодуватися акторам, які опинилися між фронтами світової війни на окупованих російськими військами землях. Тут ставили етнографічний репертуар, українську класику та модерні п’єси Винниченка.
У 1916 році Курбас переїжджає до Києва та приєднується до трупи театру Миколи Садовського, про що довго мріяв. А вже за рік згуртовує навколо себе молодих театралів, яким цікаві його новаторські експерименти, та створює "Молодий театр". Працює режисером у Київському оперному театрі "Музична драма", гастролює з театром "Кийдрамте". У березні 1922 року засновує свій найбільш амбітний проєкт — мистецьке об’єднання "Березіль", у межах якого Курбасу вдається відійти від суто психологічного театру на користь театру перетворення. У своїй постановці "Джиммі Гіґґінс" (1923) режисер вперше включає у виставу кінопроекцію як частину сценічної дійсності. Паралельно з 1923 року працює деканом драматичного факультету Музично-драматичного інституту ім. Миколи Лисенка.
Експериментальні і новаторські пошуки театру "Березіль" виховують нове покоління режисерів і акторів, частина з яких іде працювати в кіно у другій половині 1920-х років. У 1924–1925 роках Лесь Курбас створює кілька фільмів — "Макдональд", "Сон Товстопузенка", "Вендета", "Арсенальці". Але жоден із фільмів, на жаль, не зберігся до наших днів. З осені 1926 року театр "Березіль" під керівництвом Леся Курбаса працює в столичному Харкові. Він об’єднує навколо свого театру інтелектуалів, естетів і лівих радикалів, створює потужне мистецьке середовище, але публіка не завжди приймає його постановки.
Курбас у цей період мешкає на п’ятому поверсі письменницького будинку "Слово". Відлюдькуватий, відірваний від побуту інтелектуал, який ковтав стоси літератури, написаної щонайменше п’ятьма мовами, він жив у абсолютній аскезі, не вмів розважатися просто так. Улюбленим відпочинком режисера були прогулянки. Митець прагнув об’єднати українські традиції з найновішими формами європейського театру та позбутися відчуття національної меншовартості, хотів вільно демонструвати своє мистецтво світові. Та чи можливо було це здійснити?
КУЛЯ В СЕРЦІ
Катерину Рубчакову вперше Курбас побачив у свої 26. Вона була його партнеркою по сцені, прима, яку глядачі називали "галицькою Заньковецькою". Жінка старша за віком, ще й одружена з режисером театру "Руська бесіда". Ця історія від самого початку була приречена на провал. Та впевнений у собі Лесь все ж вирішив зізнатися у своїх почуттях, на що почув тільки сміх. Розбитий такою відповіддю, вхопився за зброю і вистрілив собі прямо в серце, але доля вирішила інакше. Куля зупинилася в серці, лікарі вирішили її не діставати, щоб не зашкодити пацієнту. Сам молодик залишився живим, хоч і з кулею в серці, одужав та продовжував грати свою роль.
У 31 рік драматург зустрів 18-річну балерину Валентину Чистякову, яка разом із батьками втекла з Москви від більшовиків, і закохався по-справжньому. Щодня пара гуляла київськими парками, обговорюючи театр, мистецтво та літературу. Через своє захоплення Лесь став запізнюватися на репетиції, чого раніше не траплялося, тож театрали почали його ревнувати та навіть хотіли отруїти Чистякову. Вже згодом пара взяла шлюб та прожила разом 15 щасливих років.
ЗАВІСА ОПУСКАЄТЬСЯ
В 1933 році Курбаса усувають від керівництва своїм же театром "Березіль". Відчуваючи загрозу з боку чекістів, режисер переїжджає до Москви, де влаштовується працювати в одному з театрів. Але того ж року його заарештовують і відправляють у виправні табори на п’ять років. На засланні режисер не припиняє творити — ставить близько десяти п’єс. В 1937 році його разом із товаришем Миколою Кулішем розстрілюють на Соловках в урочищі Сандармох. А дружині повідомлять, що чоловік помер від інсульту. Валентина Чистякова прожила 84 роки, здобула звання народної артистки, проте так і не дізналася справжньої причини смерті Леся Курбаса. Ось так буває — проносив у серці кулю від нещасного кохання, а загинув від кулі радянської.
Текст: Оксана Багрій