Івано-Франківськ святкує 364 роки. Я люблю його так сильно, що ледь не зробила татуювання IF, — каже редакторка краси Альона Пономаренко. — Воно мало б подвійний сенс. Усі навколо думали б, що це "якщо" в перекладі з англійської, і лише я знала б справжній сенс цих літер.
Ми познайомилися чотири роки тому, коли випадково опинилися в місті на початку повномасштабного вторгнення. Франківськ не належить до світських, космополітичних міст, які закохують із першого погляду. Тут багато незграбних будинків, що межують зі старовинними (тут кажуть "давніми"), трохи занедбаними маєтками, — і це чомусь зворушує. Коли я описую його іншим людям, то кажу коротко: "берлінський вайб". Одразу стає ясно, що це про еклектику, свободу, традиції та сміливість. Головна принада міста — люди. Теплі, чемні, мудрі. Саме вони роблять Франківськ особливим. Втім, і окрім людей тут є чим тішитися. Ось місця, які не можна пропустити у Станіславові — саме так Івано-Франківськ називався аж до 1960-х років.
Станція "Івано-Франківськ"
Існує легенда, що забудова Франківська відбувалася з огляду на високу сейсмічну активність, і саме тому тут немає жодного підземного переходу. Це схоже на правду й додає інклюзивності вокзалу, який і сам по собі дуже гарний.
Urban Space 100
Після ранкового потяга варто йти на сніданок саме сюди. Це культове місце — перший в Україні приклад залучення соціальних інвестицій, коли містяни могли вкласти будь-яку суму у створення кафе. Дотепер кожна гривня тут іде на розвиток міста. Багато смачної, здорової їжі, яка буде рідною резидентам Рейтарської.
Панно Опанаса Заливахи на "Стометрівці"
"Стометрівка" — локальна назва пішохідної частини вулиці Незалежності, що починається від Вічевого майдану. Саме на її початку є магазин мобільного зв’язку з великими вікнами. Потрібно зайти всередину — і перед очима відкриється краса, від якої аж подих захоплює. Перлинне панно Опанаса Заливахи, художника-шістдесятника, близького друга Алли Горської. Про Заливаху можна почитати тут.
Парк Шевченка та міське озеро
Фантастично гарна рекреаційна зона просто посеред міста. Тут є лежаки для засмаги, бігові доріжки, станція для вейкбордингу, а нещодавно відкрилися тенісні корти. На озері живуть качки, але це не заважає спортсменам запливати — і на падлбордах, і на байдарках, і "вручну".
Ратуша
Вважається, що це єдина в Україні ратуша у стилі ар-деко. Усередині розташований краєзнавчий музей із чудовою колекцією традиційного прикарпатського одягу — вишиті сорочки (і рукав’янки також!), кептарі, чільця тощо, а також колекція косівської кераміки, яка належить до світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Раджу піднятися сходами до оглядового майданчика — звідти відкривається краєвид на місто і пам’ятник яйцю. Наш друг каже, що це — на честь яйця, яким юний студент жбурнув у президента-втікача Януковича. Жартує, але приємно знати, що ця визначна подія, коли потенційний диктатор від страху перед курячим яйцем знепритомнів, сталася саме тут.
Базар
За п’ять хвилин від Ратуші — Базар. У сезон тут продають афини (чорниці), гогодзи (брусницю), румбамбар (ревінь) та білі гриби. Зворушливі букети від місцевих бабусь хочеться скуповувати оберемками (завжди так роблю, якщо чесно).
Будівля Базару (офіційно він має назву "Центральний ринок Івано-Франківська" і розташований на вул. Дністровській, 5) — приклад пізньорадянського модернізму. Його почали будувати у 1972 році за проєктом архітектора Зеновія Давидюка. Головною особливістю став купол діаметром 78 метрів без внутрішніх опор — інженерне досягнення, яке на той час не мало аналогів в Україні. Втім, зараз красу конструкції оцінити дуже важко через хаотичні добудови навколо.
Художніймузей
У путівниках його називають перлиною барокової архітектури XVIII століття. Можливо, у реальності все трохи скромніше, але локація справді гарна. Поруч — "катедра", а навколо — тиша і спокій. Основна колекція музею зараз евакуйована, але експозиції проводяться. Часом — чудові.
Галерея "Ваґабундо"
Незалежний мистецький простір в Івано-Франківську розташований у підвалі на вулиці Пилипа Орлика, 7. Його відкрили у 2019 році за ініціативи Юрія Андруховича, Ростислава Шпука та Олександра Ковтуна, і відтоді він став пульсом культурного життя міста. Під час повномасштабної війни "Ваґабундо" перетворився на мистецьке бомбосховище, де творчі події тривали навіть під час повітряних тривог. Простір активно проводить виставки, концерти, лекції та інші культурні події.
Промприлад. Реновація
Символ нового Франківська — інноваційний хаб у колишньому заводі, заснованому в 60-х роках. Колись він виробляв прилади для промисловості та енергетики, а зараз перетворився на один із найвідоміших урбаністичних проєктів в Україні. Тут є простори для навчання, досліджень і технологій, що перетворюють старий радянський завод на сучасний інноваційний центр для освіти, бізнесу, мистецтва та урбаністики. У "Промприлад" можна інвестувати (інвестиції починаються від 1000 євро). На першому поверсі відкрився парфумерний магазин "Жан" з нереальним селектом брендів, а на верхньому — гарний гіпстерський бар із безліччю посадкових місць.
Фортифікаційні мури XVII ст.
Залишки міських укріплень, що колись оточували Станіславів, сьогодні мають напрочуд мальовничий вигляд. Усередині облаштовано простір, де можна купити вишиті сорочки Gaptuvalnya, придбати гуню, а також сувеніри й предмети мистецтва.
Тут є ресторан і кафе — обидва варті уваги.
Франківський драмтеатр
Театральний бум, про який в Україні сноби говорять саркастично, існував у Франківську ще задовго до того, як це стало мейнстримом. Вогонь любові франківців до мистецтва розпалив генеральний директор і художній керівник театру, лауреат Шевченківської премії Ростислав Держипільський. Кожна з його вистав варта уваги, а акторський склад — яскраве сузір’я: Ірма Вітовська, Роман Луцький, Олексій Гнатковський, Надія Левченко, Іван Бліндар. Вистави варті того, щоб спеціально їхати до ІФ. Театр веде активну волонтерську роботу, проводить Шекспірівський фестиваль, а ще — дає майданчик безлічі українських театрів і приймає у себе культурні події, серед яких, наприклад, фестиваль Docudays. Більше про нього — читайте за посиланням.
Ресторани
У Франківську смачно й дешево. Серед легендарних точок на карті міста — "Пиріжкова" (вул. Дмитра Вітовського, 19) — прикарпатський аналог київської "Ярослави" на Ярвалу. Заклад працює з 50-х років минулого століття, а в меню є пампухи з трояндою та апельсиновим джемом. Не можна оминути "Десятку" — вареники з томленою телятиною та грибною мачанкою вартують зірки Michelin (порції приголомшливі). Просто поруч із закладом — будинок, де жила легенда української кулінарії Дарія Цвек.
Для красивих сніданків — тераса відреставрованого готелю Nadiya Palace (у меню є навіть скони — рідкість для сніданкових меню в Україні).
Спробувати яворівський гречаний пиріг, рецепт якого належить до гастрономічної спадщини ЮНЕСКО, потрібно в Домі Мулярових. Тутешній колекції старожитностей позаздрить будь-який краєзнавчий музей: гуцульська кераміка, одяг тощо.
На вечерю варто завітати до Ambassada — інтер’єр у дусі італійських палаццо десь у Лечче чи Бріндізі.
На крафтове пиво, яке подають у дуже інтелігентній манері, раджу завітати до Copper Head. Закохалася в заклад, коли якось восени побачила, як усередину заносили ящики великої, свіжої, духмяної малини — сказали, її використовують для приготування одного із сортів пива. Не надто люблю пиво, але зачарована естетикою цього місця (та огірками в паніровці).
Смачно годують у Fabrika, Delikacia, "Шампанерії". Залишу посилання на смачні місця, якими ділилися інсайдери, тут.
Краса і здоров’я
Рівень стоматології тут космічно високий. Це прийнято пояснювати наявністю кафедри стоматології в місцевому медуніверситеті, але я для себе називаю це "станіславівським феноменом" — тільки в dental-сфері. До своїх лікарів, Володимира та Ілони Яцишин з Evo Dent, я їжджу з Києва. Якщо коротко: навіть банальну гігієну зубів мені роблять під мікроскопом.
Щоразу намагаюся поєднати поїздку до Франківська з beauty-справами. Манікюр, педикюр, брови — все бездоганно й швидко роблять у Stories. Записуватися можна до будь-якого майстра — рівень стабільно високий у всіх (і завжди знайдуть вільне віконечко).
Контакти своєї колористки Оксани Гуцул даю тільки найближчим, але на честь дня народження міста ділюся тут: крихітний салон Your Style на Сніжній, 52. Оксана не робить довгого масажу голови, зневажає млосне багатогодинне фарбування, не перебирає пасма із задумливим виглядом. Усе дуже швидко, рішуче й бездоганно — обожнюю.
А ще в ІФ є парфумерні діснейленди Aromateque та Жан Niche Concept. Їх можна знайти за запахом (і я жартую лише трішки), але залишаю адреси.