Церква в Криворівні — унікальне місце, відоме на всю Україну. Її знімав Параджанов у фільмі "Тіні забутих предків", вона була розкішною локацією для легендарного знімання "Маланки" VOGUE. Цього року вона стала місцем, де громада вирішила святкувати Різдво за григоріанським календарем, разом з усім цивілізованим світом. Імпровізований фоторепортаж з Криворівні — до вашої уваги.
25 грудня о 10 ранку на зеленому подвір’ї Церкви в Криворівні збираються колядники у святковому гуцульському вбранні (вишита сорочка, сердак, бартка) та з музичними інструментами: хтось із рогом, хтось із трембітою, хтось зі скрипкою. Сходяться місцеві жителі, а також гості, що приїхали з різних місць України, щоб стати свідками справжнього дійства — служби та Гуцульської коляди. В околицях немає де припаркуватися, біля Церкви немає де яблуку впасти.
Напередодні, в суботу, тут влаштовували дитячий вертеп; у день Різдва служба триває до 13:00, а відтак розпочинається гуцульська коляда на подвір’ї храму. Колядують тільки хлопці. Дівчата, теж у святкових вбраннях, спостерігають за дійством.
Гуцульська коляда — окреме явище, яке описав Шухевич у його п’ятитомнику "Гуцульщина". Саме на основі цієї книжки Ростислав Держипільський поставив свою знамениту етнографічну виставу-мюзикл "Коляда та й Плєс. Ізпрежди віка". Вікова традиція полягає в тому, що колядники групами збираються біля церкви й колядують спочатку там, а вже потім ідуть по хатах. Дійство може тривати до трьох днів (!)
Невеличка колядка — це 30—40 куплетів, а як гарний ґазда — 80 куплетів", — каже Олексій Гнатковський у виставі. Він не перебільшує (хіба що лише трішки), але талант і завзятість колядників щиро віддячуються. Сьогодні це гроші, а в давнину могла бути їжа, вовна та інші матеріальні речі.
Дуже гарний ритуал, коли колядники починають дути в трембіти. Вони піднімають їх уверх і дудять, а потім опускають долу. Чарівна поліфонія не має злагодженості або певної мелодії, але зачаровує й уводить у якийсь піднесений стан.
Ще один важливий ритуал виконують із барткою, гуцульським топірцем. Колядники піднімають свої бартки, водночас до руки кожного прив’язаний дзвіночок. Піднімаючи бартку, треба перекрутити її на 180 градусів. Дзвіночок святково дзвенить, а топірець відблискує на сонці. В цьому криється сенс перемоги світла над темрявою — власне, цього потребує наразі весь світ.
Колядники спочатку співають до церкви, до отця настоятеля, а потім ідуть навколо храму групками по 5—8 людей. З ними фотографуються гості — не відмовляють нікому.
Згодом, коли свято закінчується, а автомобілі починають роз’їжджатися, утворюється велетенський затор в обидва боки. Люди несуть своє внутрішнє світло, запалене дійством, до своїх домівок.
І в цей момент над Криворівнею раптово здіймається велетенська кольорова веселка. Наче осяює наш шлях до перемоги.
Фото: Володимир Пономаренко
Читайте також: