"Мусимо визнати: Росія – фашистська держава". З матеріалом з такою назвою New York Times вийшла минулого тижня. Наводимо основні тези звідти. Те, що ми відчували інтуїтивно, тепер чітко сформулював історик, автор книг про фашизм, тоталітаризм та європейську історію, професор Єльського університету Тімоті Снайдер.
"Фашизм ніколи не був переможений як ідея, – пише Снайдер. – Тепер він повернувся — і цього разу країною, яка веде фашистську руйнівну війну, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти всього світу отримають втіху".
"Україна вже не вперше стає об’єктом фашистської війни, – пише історик. – Завоювання країни було головною метою війни Гітлера в 1941. Гітлер вважав, що Радянський союз, який тоді правив Україною, був єврейською державою: він планував замінити Радянську владу своєю власною і претендувати на родючі сільськогосподарські ґрунти України. Радянський Союз заморився б голодом, а Німеччина стала б імперією. Він вважав, що це буде легко, тому що Радянський Союз, на його думку, був штучним витвором, а українці — колоніальним народом". Нічого не нагадує?
"Кремль визначає Україну як штучну державу, єврейський президент якої є свідченням того, що вона не може бути справжньою. Після ліквідації нечисленної еліти, думається, народні маси охоче прийняли б російське панування. Сьогодні саме Росія відмовляє світові в українській їжі, загрожуючи голодом", – зазначає Снайдер.
Професор також пояснює, що у визначенні та розумінні фашизму люди часто розходяться. "Але сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, які застосовують науковці:
- Культ навколо єдиного лідера (володимира путіна);
- Культ померлих (які загинули під час Другої світової війни);
- Міф про минулий золотий вік імперської величі, який має бути відновлений війною "цілющого насилля" — вбивчою війною проти України
Серед інших маркерів фашизму він згадує масову пропаганду, свастику (знаки Z та V), масові заходи на підтримку тирана, та ненависть до визначеної групи людей.
Цією потужною фразою закінчує науковець свій матеріал. "Ми розуміємо про фашизм більше, ніж у 1930-х, – пише автор. – Тепер ми знаємо, до чого він призвів. Ми маємо визнати фашизм, бо тоді ми знаємо, з чим маємо справу. Фашизм — це не дискусійна позиція, а культ волі, що випливає з брехні. Йдеться про містику людини, яка "зцілює" світ насиллям, і вона підтримуватиметься пропагандою до кінця. Це можна скасувати лише демонстрацією слабкості лідера. Фашистського лідера треба подолати, а це означає, що ті, хто проти фашизму, мають зробити все необхідне, щоб перемогти. Тільки тоді міфи руйнуються".