Пишне, зібране у вузли волосся, стрункі талії, сповнені роздумів очі – такий вигляд мали киянки 100 років тому. Чи багато змінилося? – І так, і ні. За підтримки Музею історії міста Києва публікуємо серію фотопортретів киянок, які датуються сотнею, а подекуди – й більше років тому.
У 1873 році в Києві відкрився фотосалон, який для столиці вважався таким же важливим, як легендарна Studio Harcourtдля Парижа. Його відкрив майстерний фотохудожник Висоцький, родом з Волині. Портрет від Висоцького був справою честі для столичних модниць, як сьогодні – фото від Романа Горбуна чи Антона Кулаковського. Фотосалон розміщувався розі Хрещатику та Лютеранській (будинок згорів у 1941 році, під час війни). Чи не половина всіх світлин Києва наприкінці XIX ст. припадала на ательє Висоцького.
Згодом він здобув чин придворного фотографа Її Імператорської Величності Великої княгині Олександри Петрівни (дружини Великого князя Миколи Миколайовича, засновниці Покровського жіночого монастиря в Києві). Авторству фотомитця належить знамените фото Лесі Українки в народному вбранні, а також фото Івана Франка з дружиною Ольгою Хоружинською.
Аріадна Шлейфер була дочкою відомого київського архітектора, банкіра Георгія Шлейфера, який започаткував у Києві артезіанське водопостачання, збудував Синагогу Бродського, а в співавторстві з Брадтманом та Городецьким – готель "Континенталь" та Київський театр ім. Івана Франка, де пожиттєво мав особисту ложу.
Саме він – та людина, що розбудовувала один з найкращих кварталів Києва – вулиці Городецького, Заньковецької, Ольгинську. Колись цей квартал городяни називали "київським Парижем". На жаль, більшість будівель Шлейфера не вціліли.
Донька архітектора Аріадна з братом Георгієм мешкали в Києві, а потім емігрували до Європи.
У 1926 році від імені матері вони подарували історичному музею ім. Т. Шевченка 22 картини з колекції батька.
На фото киянок сторічної давнини цікаво роздивлятися не тільки деталі вбрання, а й предмети побуту, якщо вони потрапляли в кадр. У галереї нижче можна побачити фото дівчини в традиційному українському строї. Це було доброю традицією киян: дбайливо зберігати автентичне українське вбрання та робити фотопортрети в ньому час від часу. До речі, сучасні етнографи й мистецтвознавці радять поводитися зі старовинними вишиванками так само делікатно: берегти, щоб передати в спадок.