24 серпня 1991 року Україна здобула незалежність, а 31 рік по тому ми знову доводимо собі та всьому світові нашу непохитність щодо захисту власного суверенітету. Незалежна Україна прагне свободи, миру, процвітання, хоч би як часто не намагалися нам довести протилежне та знищити наші надбання. З нагоди свята, за підтримки HydroPeptide, Vogue UA зустрівся з відомими українськими культурними діячками та поспілкувався про те, що для кожної з них означає українська незалежність.
Героїнями спеціального проєкту Vogue UA до Дня Незалежності України стали лідерка гурту ONUKA Ната Жижченко, співачка Христина Соловій і мисткиня Оксана Левченя. Вони розповіли про цінності, які їм прищеплювали змалечку, та про потребу культивувати культурні надбання та нести їх крізь покоління.
Незалежність — найбільша наша цінність, хоч би як важко нам доводилося її виборювати. Тоді як для людей більшості країн світу це просто слово, для нас — це біль, це наше єство і це запорука нашого майбутнього.
Енергія, думки, дух, знання, досвід, уміння, традиції мають найбільшу цінність. Український народ це знає та вміє цим користуватися. У контексті сьогодення нам вдалося достукатися до самих себе, відкрити двері до багатошарових та унікальних скарбів і пишатися ними.
Дідусь навчив мене любити. І якось так вийшло, що спершу він навчив мене любити Україну. Адже кожен його маленький коментар чи розповідь були пов’язані з батьківщиною. Це не було помпезно чи по-шароварницьки, це було тонко й інтимно. Дідусеві вдалося зростити в мені патріотизм, і в його розумінні він був затишним, камерним і проявлявся у любові до власної справи. Він навчив мене любити — батьків, дім, країну, — він закохав мене в пісню, музику, сопілку й дав зрозуміти, що в мене має бути призначення.
Мені пощастило мати будинок моїх предків у Чернігові. У цій оселі, побудованій у 1904 році, живе вже п’яте покоління нашої родини. Я виросла в цьому будинку, там і навчалася музики. Це цитадель моєї творчості, захоплення народним мистецтвом, мого дитинства. Все в житті оберталося навколо цього будинку, де постійно були гості, де лунали музика та співи. Думка про те, що в ньому з плином часу це все почало зникати, спустошила мене. Як може бути, що в будинку колись лунало до 100 голосів одночасно, а якоїсь миті стало так порожньо?
Коли бабусі не стало у 2019 році, ми з Євгеном вирішили реставрувати будинок. Це був довгий процес, ми намагалися зберегти всю автентику: підвіконня, стіни, стелі, меблі, які виготовив мій прадід, скатертини, рушники, майстерню дідуся, яку він сам облаштував. Я прагнула залишити незмінним цей рідний простір, його історію. Я вирішила зробити кімнату-музей, де можна було б влаштовувати майстер-класи з виготовлення сопілок чи творчі вечори, уроки співів, зустрічі з артистами. Сподіваюся, що ця ініціатива дасть можливість місцевій молоді за щось зачепитися, й вони робитимуть щось інше, важливе, використовуючи це місце як платформу для культурного розвитку міста.
Моя незалежність — про свободу вибору, про можливість проживати життя у своїй суб’єктності, не підлаштовуватися під чиїсь умови та накази. Це про те, як жила моя бабуся, і про те, якою вона надихнула бути мене. Вона не могла здобувати професію там, де хотіла, тому що відмовилася вдягати піонерську хустку і, як наслідок, не отримала свідоцтва про закінчення школи. Бабусі довелося опанувати професію швачки. Лише згодом вона змогла вступити до музичного училища та побудувати власну кар’єру.
Від прабабусі мені залишилася чорна сорочка, яку вона вишила собі, збираючись їхати в дім чоловіка з приданим. В університетські роки я носила її вишиванку на знак продовження тренду на традиційний одяг у буденності, що його започаткував Іван Франко. Часом я носила її з корсетом, як колись робила Марко Вовчок. Окрім того, у нашому сімейному будинку залишилися скарби дідуся й бабусі, які ми зберігаємо. Кожна перина, подушка, кожен горщик — все це просякнуте історією, духом, традиціями.
Найважливіше, чого мене навчили в сім’ї, — це моя українськість. Те, без чого я себе не уявляю, хоча це часто ставало приводом для конфліктів з русифікованим прошарком нашого суспільства. Власне, коли у 2014 році почалася війна, почалася і я як співачка. Саме в музиці я й висловлювалася про своє коріння та українське надбання.
Я записала альбом лемківських пісень — це найбільше, що я зробила для популяризації цієї культури. Раніше лемківська пісня звучала, але не так голосно. До того ж я не чула лемківських пісень від бабці чи від мами, все шукала сама. Моє бажання зробити лемківську пісню популярною було набагато більшим, ніж амбіція бути співачкою. Мене тішить, що сьогодні ми всі починаємо шукати наше коріння, знаходимо — та міцніше стоїмо на ногах.
Я – українка, і це вроджене, а не набуте. Незалежність — це водночас про збереження себе та про відчуття великого колективного. В сучасному світі всі люди прагнуть самобутності, але саме це національне й етнічне єднання — наш потужний стрижень, завдяки якому ми перемагаємо у війні з такими несумірними силами.
Для мене незалежність — це насамперед власна свобода, повага до своїх кордонів та кордонів інших, можливість висловлювати власні думки, ухвалювати власні рішення й відповідати за них, це свобода вибору, свобода йти власним шляхом, свобода визначати свої пріоритети.
Наша сім’я завжди була зосереджена на нематеріальних цінностях. Так сталося, що мої предки багато разів усе втрачали й знову відновлювали ресурси. Скажімо, мої прабабуся та прадідусь втратили все, тому що їх вислали. В радянські часи мої батьки нічого не накопичували, тому що й не було чого накопичувати, і це не було узвичаєно. Тому нашу увагу ніколи не фокусували на матеріальному. Головне в нашій сім’ї — знання й те, що ти можеш винести із собою в будь-якій ситуації. Те, що з тобою залишиться назавжди. Нас виховували дисидентами — ми завжди мали свободу вибору й повагу до гідності інших.
Найцінніше, що дала мені моя сім’я, — це вміння поважати людське життя, чужу свободу й чийсь вибір. У нас ніколи нікого не дискредитували, натомість навчали бути прискіпливим та вимогливим лише до себе, а інших — сприймати такими, як вони є, та з повагою ставитися до їхніх слабкостей.
Неможливо перебільшити значущість нашого часу та актуальність людської сили. Це своєрідний катарсис, період, коли те, на чиєму боці справедливість та правда, стало настільки очевидним, що ні в кого немає сумнівів щодо нашої правди. Всеохопна та щира єдність, яку ми бачимо, — це неймовірний досвід у неймовірний час, який дає змогу любити українців та Україну по-новому, ще дужче. Люди та ідеологія, яка є в нас і нас споріднює, — це найважливіше й найцінніше в нашій державі.
Для України дуже важлива незалежність, адже ми тривалий час мусили жити відповідно до ролі, яку визначила й нав’язала імперія. Сьогодні ж ми нарешті виборюємо своє назад. Ми зберегли власне почуття гідності та свою ідентичність попри всі брудні інструменти диктаторів, які мріяли зламати наш дух. Хіба це не феноменально?
Довідка Vogue UA
Після початку повномасштабної війни, яку росія розв’язала на території України 24 лютого 2022 року, чимало світових і міжнародних компаній рішуче відреагували на події — хтось призупинив свою діяльність, хтось повністю покинув російський ринок чи почав продавати активи. Ці дії — реакція на невиправдану агресію, небажання підтримувати її в жодний спосіб. Так, американська професійна космецевтика HydroPeptide зупинила постачання та будь-які відносини з країною-агресоркою. В компанії заявили: "Жодна копійка від продажу продукції HydroPeptide більше не має потрапити до бюджету росії й фінансувати війну проти України".
HydroPeptide – провідний преміальний бренд професійної космецевтики, який використовує досягнення епігенетики у створенні продуктів. Це найефективніша професійна лінія, відзначена понад 40 преміями в галузі косметології США. HydroPeptide — єдиний бренд на міжнародному ринку, у засобах якого міститься понад 70 типів високоефективних пептидів. Ефективність засобів клінічно підтверджена в США та схвалена FDA. Косметика HydroPeptide не тестується на тваринах, не містить парабенів і фталатів, вибільників та інших агресивних компонентів. Дерматологічно протестована, гіпоалергенна, вона спрямована на подолання проблем шкіри, лікування та anti-age-догляд. Використовується в найпрестижніших салонах, медичних центрах та косметичних кабінетах у всьому світі.
Редактор: Marina Shulikina
Відео: Slava Davydov
Фото: Anya Dvorianets
Макіяж та зачіска: Sveta Kanarskaya, Dima Grushkivskiy
Продюсер: Marina Sandugey-Shyshkina