Напередодні Дня Незалежності Vogue.ua публікує історії молодих українок та українців, які популяризують нашу культуру, науку, моду й спорт. Сміливі, амбітні і принципові – вони щодня творять нову історію країни і її майбутнє. Новому поколінню талантів присвячене наше літнє число. Наш новий герой – Євгеній Богодайко, плавець, багаторазовий чемпіон і призер Паралімпіад у Лондоні, Ріо-де-Жанейро і Токіо.
"Щоб мати медалі, мені треба гарувати 24/7", — каже один з найтитулованіших українських плавців Євгеній Богодайко. З 2012 року він не повертався з Паралімпіад без нагород; самих лише золотих медалей у його заліку сім: дві — з Лондона, чотири — з Ріо, ще одна — з Токіо. Ціну кожної — не виміряти. Це тисячі кілометрів у басейні (два тренування на день, п’ять днів на тиждень), обмеження раціону та повна самовідданість.
З початком повномасштабного вторгнення Євгенію найбільше муляло, що не може взяти зброю до рук. (У спортсмена відсутня права рука від ліктя і є проблеми з лівою.) Згадує, як повз військкомати, де стояли черги добровольців, проїжджав, зціпивши зуби. "Мені було нестерпно те, що не можу піти на фронт. Я теж хотів допомагати".
Він швидко трансформував розпач і лють у дію: почав їздити в гарячі точки з гуманітарною допомогою. А потім вирішив продати паралімпійське золото, щоб допомогти ЗСУ. Каже, не вагався і не шкодував: "Медаль — у душі".
Його родина, зворушена цим вчинком, хотіла викупити нагороду, проте він не дозволив: рідні і так щосили допомагають країні. Батько Євгенія виїхав на дачу, щоб поселити у власній полтавській квартирі дві родини, з Харківщини й Донеччини, а з сімейного бізнесу постійно виймали гроші на потреби війська. Євгеній від продажу зібрав 26 тисяч гривень — набагато менше, ніж очікував, проте його історія стала прикладом для інших. Свої нагороди і спортивні артефакти виставили на аукціони чимало українських спортсменів.
Війна істотно вплинула на можливість їздити на збори. Перерва у тренуваннях затягнулася. Чемпіонат світу на Мадейрі у травні минулого року став ударом для Євгена: він не посів призового місця. Проте Богодайко сповнений рішучості повернути форму. На кону — Паралімпіада-2024 в Парижі, головні змагання життя, що мають стати завершальними в його спортивній кар'єрі. Я запитую, як він ставиться до можливого допуску російських і білоруських спортсменів до змагань. Женя каже, що хоч би скільки титанічних зусиль доклав до підготовки, у такому разі готовий відмовитися від участі: "Наша ставка — набагато вища".
Його запитують, чому він залишається в Україні, а не їде тренуватися за кордон, де немає ракетних обстрілів і загрози життю. Євген зізнається: "Моє серце розривається, навіть коли я тимчасово виїжджаю. Воюють мої люди. І я маю бути тут".
Більше про молоде покоління українських талантів – дизайнерів, фотографів, моделей, артистів, спортсменів та науковців, за якими спостерігає весь світ, – читайте в літньому числі Vogue Ukraine Edition. Замовляйте в офіційному онлайн-магазині українського Vogue.
Фото: Vasylyna Vrublevska