Серіал "Секс і місто" (Sex and the City) подарував нам не лише культову четвірку головних героїнь, а й цілу зграю токсичних чоловіків. Були ті, кого забути неможливо. Були ті, про кого хочеться забути. І були такі, хто назавжди залишився в пам’яті як найгірші романтичні рішення Керрі, Шарлотти, Саманти та Міранди. Пригадайте: хлопець, що заразив Шарлотту вошами в Гемптонсі; чоловік, який знайомився на цвинтарях; власник тайської служниці; католик, який після сексу тікав у душ; гіперактивний джазмен; алкоголік, що роздягався під вікнами Керрі. І це ми ще не згадали про Містера Біга та Ейдана.
Поки триває новий сезон серіалу "І просто так..." (And Just Like That), ми згадуємо п’ятірку справді найгірших чоловіків у всесвіті "Секс і місто" — тих, хто зруйнував взаємини, підривав самооцінку, зраджував або просто не доріс до здорових стосунків.
Трей Макдугал: ідеал ззовні, катастрофа всередині
Трей Макдугал, якого грав Кайл Маклаклен, — успішний кардіохірург, чоловік з гарною репутацією, витонченими манерами та бездоганною зовнішністю. Але за фасадом — абсолютна емоційна незрілість. Його стосунки з Шарлоттою починаються як казка. Але дуже швидко стає зрозуміло: цей чоловік не готовий до сімейного життя. Він дарує Шарлотті картонне немовля в період її болісної боротьби з безпліддям. Він уникає розв'язання проблем у сексі й узагалі не здатен говорити про інтимне. А ще — патологічна прив’язаність до матері. Вона купає дорослого сина, втручається в його життя та приймає рішення замість нього. Трей — приклад того, як зовнішня "ідеальність" може приховувати повну нездатність до близькості. Його персонаж — попередження для всіх, хто закохується в картинку.
Джек Бергер: найбільше розчарування Керрі Бредшоу
Джек Бергер, якого зіграв Рон Лівінгстон, — письменник, розумний, іронічний, на перший погляд — ідеальний партнер для Керрі. Він дотепний, має творчу професію, розуміє її стиль життя. Але все руйнується дуже швидко. Бергер — глибоко невпевнений у собі чоловік. Він заздрить успіху Керрі, бо сам провалив свою книгу. Він не може впоратися з тим, що вона заробляє більше. У їхніх стосунках накопичуються образи, дрібні конфлікти та пасивна агресія. Пам’ятаєте, як він критикував її капелюшок або вступив у безглузду суперечку про гумку для волосся? Але найгірший момент — розставання. Він лишає їй жовтий стікер зі словами: "Вибач, не можу. Не сердься". Бергер — уособлення чоловіка, який здається прогресивним, але не витримує сили жінки поруч. І тому тікає.
Річард Райт: багатий шовініст
Річард Райт (у виконанні Джеймса Ремара) — готельний магнат, персонаж, що мав стати єдиним, хто "приборкав" Саманту Джонс. Але насправді він — приклад того, як гроші можуть маскувати токсичність. Річард — пихатий, самовпевнений, беземоційний. Йому важко бути вірним, він не здатен вибудовувати стосунки, бо не бачить у жінках партнерок — лише трофеї. Його зрада Саманті була болючою не тому, що вона не очікувала цього, а тому, що справді в нього повірила. Його квартира — стильна, але холодна. Як і він. Річард — уособлення епохи, коли "успішний чоловік" вважався автоматично "гарним уловом". Але за успіхом — порожнеча.
Александр Петровський: Париж, самотність і фрустрація
Александр Петровський, якого грав Михайло Баришніков, — відомий художник, харизматичний і впевнений у собі. Спочатку він зачаровує Керрі: він прямолінійний, щирий, зрілий. Вона вважає, що це — її шанс на доросле кохання. Але Петровський — не партнер. Коли він забирає Керрі до Парижа, він вимагає від неї повної відмови від її звичного життя. Вона залишає друзів, Нью-Йорк, кар’єру. І залишається сама — у готелі, без знайомих, без опори. Коли вона намагається знайти підтримку в новому місті, він змушує її обрати його і пожертвувати собою. Кульмінацією стає момент на виставці: він залишає її саму, вона курить на лавці, розчарована, мовчить. І навіть випадковий фізичний удар — фінальна крапка. Петровський — не класичний негідник. Але саме тому його токсичність така підступна.
Ентоні Марентіно: гострий язик, мінімум емпатії
Ентоні Марентіно (у виконанні Маріо Кантоне) — гей-персонаж, який мав бути веселим і колоритним. Але він надто часто переходить межу. Ентоні глузує, знецінює, принижує. Його коментарі про Стенфорда (якого зіграв Віллі Гарсон) — жорстокі: він називає його товстим, лисим, негарним. І раптом — вони одружуються. Стосунки мають неприродній вигляд. Важко повірити, що між ними є любов. Ентоні — приклад того, як серіал часто зводив складні теми до стереотипів і зображував персонажів карикатурно, замість того щоб розкривати їх глибше.