Сьогодні американському незалежному режисерові Даррену Аронофскі виповнюється 54 роки. Vogue.ua підготував добірку з 7 фільмів режисера, які варто переглянути.
Перший повнометражний фільм режисера, американський психологічний трилер з ноткою сюрреалізму. Назвою стала математична константа Пі. Головний герой — Макс Коен, вчений-математик, єврей, що намагається шляхом обрахунків розгадати всі таємниці світу. Після цього думки критиків, глядачів та авторитетних медіа в описі фільму розходяться. Деякі кажуть, що це кіно про математику та генія, який перебуває на шляху до найбільшого відкриття людства завдяки послідовності цифр. Інші — що це фільм про нещасного чоловіка, який намагається знайти порятунок у точній науці. Сам режисер у своїх щоденниках зі знімального майданчика про кінокартину пише так: "Плин часу — непомітний. Це неймовірно. Цей фільм потрібно не просто дивитися, а перемогти".
Фільм "Реквієм за мрією" знятий за однойменною книжкою Г'юберта Селбі. Сара Ґольдфарб (Еллен Берстін), самотня жителька Брукліна, мріє потрапити на телебачення. Гаррі (Джаред Лето), її син, який залежний від наркотиків уже не перший рік, мріє жити стабільним життям без цієї проблеми. Його дівчина, красуня-наркоманка Меріон (Дженніфер Коннеллі), мріє про власний магазин одягу. Тайрон (Марлон Веянс), друг Гаррі, постійно у пошуках нової дози і марить про спокійне життя, яке пророкувала його мати у дитинстві. У кожного з них є мрія, але їхня залежність — від наркотичних речовин, телевізора, солодкої кави, шкідливої їжі, навіть кохання та надії — призводить до цілком реальних жахливих наслідків. Режисер в одному з інтерв'ю про картину сказав: "Ви перебуваєте у найтемнішому місці, яке тільки можете уявити, але воно цілком і повністю людське". "Реквієм за мрією" вважається одним із найкращих фільмів про наркотичну залежність і був номінований на премію "Оскар".
Еллен Берстін у фільмі "Реквієм за мрією"
Після сюрреалістичного фільму про математика і ефектної кінокартини про наркоманів Аронофскі зняв філософський художній фільм-притчу в стилі "магічного реалізму". У стрічці переплітаються три сюжетні лінії: похід конкістадора Томаса в пошуках Дерева Життя; намагання лікаря Тома Крео винайти ліки від раку, щоб врятувати свою дружину Іззі від смерті, та космічна подорож людини майбутнього за вічним життям. Сам режисер свій фільм бачить так: "Фонтан для мене — це ті опівнічні розмови з одногрупниками в університеті про те, що таке свідомість, існування, любов та життя загалом. Затишні, але водночас важливі та великі".
За посилом режисера, "Реслер", мабуть, найпростіший фільм. Головний герой стрічки — реслер Ренді Робінсон (Міккі Рурк) на прізвисько "Баран". Він був популярний у 80-ті, але за вікном ненависні для нього 90-ті, і саме зараз його життя руйнується. Ним вже не надто захоплюється публіка, він живе у трейлері та підпрацьовує у супермаркеті. Згодом у нього стається серцевий напад і Баран більше не може "творити" (адже реслінг для нього, як живопис для художника). Це історія про людину, яка втрачає єдине місце, де вона потрібна, і яке потрібне їй. "Для нас це не просто спортивний фільм — це цікава історія про людину, яка все своє життя змушена розважати інших".
У цьому фільмі Даррен Аронофскі переніс традиційний балет Чайковського "Лебедине озеро" в кінематографічний світ із власними змінами. Молода балерина Ніна (Наталі Портман) живе з мамою у рожевій кімнаті з купою іграшок. В оперному театрі скоро прем'єра "Лебединого озера" і режисер Леруа (Венсан Кассель) шукає балерину на головну роль. Дівчинка, яка живе у Ніні, може станцювати хіба невинного Білого Лебедя та аж ніяк не зухвалого та звабливого Чорного. Але головна героїня обіцяє опанувати роль останнього. І не лише у танці. "Ми представили історію про темний та світлий бік особистості, які борються за здоровий глузд", — каже Аронофскі.
Від реслінгу та балету до Біблії. Аронофскі створив фільм про Ноя, його сім'ю та збудований ним ковчег. Аронофскі пояснює: "Ной — звичайна людина в незвичайних обставинах, і через них він стає пророком. І найдивніше те, що в ньому Ви бачите себе". Історія легка для сприйняття, вносить до повчальної історії трохи фентезі та блокбастеру.
Останній фільм Аронофскі поділив весь кіносвіт на два табори: "тих, хто зрозумів" і "тих, хто не зрозумів". Історія про Поета (Гав'єра Бардема), який давно не пише, та Матір (Дженніфер Лоуренс) — його дружину, яка побудувала їхній будинок. Вона знаходить щастя в обожнюванні свого чоловіка та облаштуванні свого будинку. Він шукає натхнення і бачить його у дивному незнайомцеві-лікареві, який виявляється його фанатом. Далі – будинок заповнюють все нові і нові люди, які приносять йому – радість, їй – відразу та страх. Уся кінокартина – одна велика біблійна алегорія, якщо цього не помітити, вся шедевральність сходить нанівець. У стилі Аронофскі увага сконцентрована на сильному персонажі головної героїні, яка потрапляє у надзвичайні обставини через свого коханого. Особливого шарму стрічці додає документальна рухлива манера відеозйомки Метью Лібатіка. Фільм номінований на "Золоту малину", але режисер не засмучується: "Цей фільм – ручна граната, закинута в поп-культуру. Ми беремо найбільших кінозірок на планеті та дивимося на їхню гру в сюрреалістичній манері".
Текст: Дарія Гуцалюк