150 років тому фарбувати губи було заведено лише серед актрис і полюбовниць. Але якоїсь миті помада стала символом боротьби за права жінок. Досліджуємо феномен червоної помади.
До 1870 року, попри вплив головної it-girl Франції Марії-Антуанетти, макіяж вважали прерогативою актрис і танцівниць. До того ж нафарбувати губи можна було, тільки знявши рукавички: всі помади випускали як бальзами. Еме Герлен, син засновника марки, що паралельно розвивав свічковий бізнес, підкорившись раптовому осяянню, додав фарбувальний пігмент у віск. Потім відлив маленький, розміром зі свічку для торта, стик — і вийшла помада в тому вигляді, у якому її знають тепер. Її уклали у футляр, назвали Ne m'Oubliez Pas ("Не забувай мене") — і підірвали ринок. Дівчата з порядних сімей, куртизанки, шановні матері сімейств — фарбувати губи почали всі.
Проте тривалий час фарбувати губи було дозволено тільки щоб "підкреслити їхню природну красу". Червону помаду вважали визивною. Але саме тому вона й стала символом феміністської боротьби. У 1912 році в Нью-Йорку пройшов марш за право жінок брати участь у виборах. До суфражисток прилучилася Елізабет Арден — і переконала їх нафарбуватися помадою власної торгової марки. 15 тисяч людей із зухвало червоними губами вигукували гасла — і прославили червону помаду як символ фемінізму на весь світ.
У 1915 сталася ще одна подія, яка сприяла популярності помади. Компанія Scovill Manufacturing Company випустила першу помаду в круглому футлярі з важільцями з боків, яку можна було висувати з тюбика. А у 23-му в США видали перший патент на викручуваний футляр.
Чергова помадна революція сталася, коли на ринок вийшла дешева помада Tangee. Її ціна становила 10 центів, що робило її доступною в супермаркетах. Це означало, що купити її могли всі охочі — без сорому.
У книзі "Фарби. Історія макіяжу" візажист Ліза Елдрідж пише: "Вже до кінця Другої світової війни яскраво-червоні глянсові губи вважали чи не найкращим способом підтримати переможний дух своєї вітчизни. Червона помада стала символом патріотизму й демонструвала волю до перемоги — і це відбивалося в назвах. Насправді американський Комітет військово-промислового виробництва в 42-му спробував зупинити продукування косметики, але потім різко змінив курс і оголосив, що косметика "потрібна й життєво важлива".
"Розі Клепальниця", її нафарбовані губи й нігті (і сильні руки) стали іконою для жінок воєнного часу, а Елізабет Арден навіть створила набір макіяжу для резерву жіночого складу корпусу морської піхоти. До нього входила червона помада того ж відтінку, який був у їхній уніформі".
У 2001 році Леонард Лаудер з Estee Lauder вивів "індекс губної помади". Він дійшов висновку, що коли економіка в кризі, то купівельна спроможність падає. У відповідь на це загострюється прагнення жінок мати якнайкращий вигляд. Але оскільки дизайнерський одяг і аксесуари їм більше не по кишені, то гроші вони витрачають на гарну декоративну косметику. Тож ритейлери одягу й взуття втрачають у продажах, а б’юті-виробники й косметичні крамниці — навпаки.
Ми зібрали 10 культових червоних помад: 999 Dior, 400 Giorgio Armani, помаду — ювелірну прикрасу Christian Louboutin і останню новинку Hermes, об’єкт бажання Rouge Hermes. Підбірка заряджена позитивом, підіймає настрій і нагадує: все буде добре.