Олександра Заріцька, лідерка гурту KAZKA, яка випустила спільну колекцію з СHER`17, розповідає Vogue.ua про булінг, стосунки з тілом та сприйняття себе.
Про дитинство, юність та зміни у тілі
Я була кругленька з самого дитинства. І для дідусів та бабусь я була просто прекрасна. Змалечку я почала займатися танцями, бо була дуже енергійна. А танці задовольняли бажання рухатись і плекали мою творчу натуру. Їжу я теж дуже любила вже тоді. Тому все працювало в симбіозі: я залишалася повненькою енергійною дитиною. Фігура змінювалась постійно.
Насправді я все життя змінююсь і ставлюсь до цього спокійно. Все залежить від внутрішнього стану, настрою, подій у житті. Я вже звикла, що інколи я в періоді "фітоняшки", а потім просто хочу отримувати задоволення від життя і нічого не робити. І обидва ці стани в собі я поважаю.
Мені пощастило з оточенням. Навколо мене завжди були люблячі й вірні друзі. З більшістю я разом зі школи. І вони ніколи не піддавали сумнівам мою впевненість у собі. Ми всі завжди були і залишаємось саме такими, якими маємо бути. Звичайно, ззовні було багато людей, які прагнули знищити цю нашу бульбашку. Але, певно, мені пощастило зростати саме у такому середовищі.
Про стосунки з їжею
З дитинства я люблю все! Нещодавно ми з командою шукали для кулінарного шоу продукти, які я не люблю, і виявилось, що це завдання з зірочкою — немає таких. Скільки себе памʼятаю, подобалось все: від оливок до устриць. Я з задоволенням в дитинстві їла шпинат, морську капусту та овочі. Так само, як морозиво й тортики. Батьки ніколи не змушували мене їсти. Їм це було не потрібно.
Водночас вони завжди намагались схиляти мене в бік спорту, тому я виросла витривалою. В певний період життя мене навіть трохи зламали, відбили бажання зайвим тиском. У дитинстві я займалася танцями, і мені це дуже подобалось. Але тоді все було інакше — ніхто не вважав, що танцювати можуть геть усі. Це зараз ми бачимо чимало танцівниць з формами, зокрема в балеті Beyoncé. А раніше тренери і навіть діти, з якими ми танцювали, постійно наголошували, що треба худнути. Хлопчики не хотіли ставати зі мною в пару й обирали дівчат, які танцювали набагато гірше, але були стрункими. І це стало моєю особистою крапкою в танцях, бо задоволення вони мені більше не приносили.
Я замкнулася в собі та припинила займатися творчістю. Спершу ходила на якусь легку атлетику, теніс. Але, звісно, то були не танці, тому, врешті-решт, я взагалі забила на спорт. І вже коли почала співати, і ми створили гурт KAZKA, я знову затанцювала. У моєму оточенні було багато хореографів і танцівників, таких різних і прекрасних. Саме вони повернули танці в моє життя. Я дуже вдячна Олені Коляденко, яка була моєю наставницею та психологом водночас.
Переконана, що вкрай важливо ніколи нікого не змушувати. Найкрутіше — це показати, як може бути чудово в тому чи іншому середовищі.
Про розлади харчової поведінки
У підлітковому віці будь-які розлади харчової поведінки, а в мене тут великий досвід, я приховувала від батьків. Так, це я вже зараз розумію, що зі мною було, і як потрібно було правильно себе поводити. Але тоді — ні.
Свого часу я пробувала всі дієти, зокрема й голодування. Пам’ятаю, тоді було дуже модно голодувати, і всі були підписані на паблік "40 кг". Там дівчата ділилися своїм досвідом, як сидять лише на воді, їдять виключно фрукти чи вдаються до інших жорстких способів схуднення. Багато підлітків були під впливом цих "трендів" і не усвідомлювали, що це вбивство для організму. Їм просто хотілося бути, як всі. Я починала всі ці дієти, не їла по декілька днів, а потім, за класикою, були зриви, психи, сльози — і так це все перетворилося на звичку. Я або нічого не їла, або їла, поки не потемніє в очах. Після того я себе просто ненавиділа, не виходила на вулицю тижнями, а потім знову починала голодування...
Не розумію, чому з дітьми не обговорюють ці теми. У мене були тільки обмеження та якісь поради, типу "їж більше овочів", "не їж хліб", "не їж після 18:00" тощо. Але все, що мені було потрібно, — це хороший терапевт, який би пропрацював зі мною мої комплекси, проблеми і прищепив любов до себе. Звучить банально, але це дійсно працює: тільки коли ти починаєш себе любити, бажання піклуватися про себе з’являється само собою. На щастя, зараз я не надаю їжі настільки велике значення. Вона відійшла на другий план. І, як на мене, це правильно: любити, але не робити сенсом життя.
Про жорстокість та булінг
У будь-якому суспільстві є люди, які хочуть поліпшити власну самооцінку коштом інших. Це класика психології. Звичайно, і я стикалася з безтактністю й невихованістю. Поради, яких ніхто не питав, — від знайомих або просто сторонніх людей, токсичні коментарі тощо. Чомусь тіло — це завжди тема для розмови. Коли ти набираєш або втрачаєш вагу, неодмінно привертаєш увагу інших. Моє улюблене: коли я худну (неважливо, з яких причин і чи було це за бажанням), завжди отримую компліменти, що маю гарний вигляд. І це – в епоху толерантності. На жаль, більшість людей і досі бачать красу лише в стрункості. А я намагаюсь пояснити? що любов до себе має бути безумовною. Всі трансформації, всі обʼєми — гарні й потребують уваги, їх треба прикрашати. Інакше можна все життя прочекати на свій "ідеал" і ніколи не наважитись вдягнути одяг своєї мрії.
І ще один приклад: медійні люди, що втратили вагу, часто викладають порівняльні фото "до" та "після", при чому власну версію "до" — жорстко критикують та висміюють. Виходить, людина заслуговує на любов та повагу, лише якщо вміщується в конкретний розмір одягу? Чого можна чекати від суспільства, якщо зневажливо ставимося до власних тіл? Ми ображаємось на людей, які пишуть хейтерські коментарі про тіло, але робимо рівно те саме по відношенню до себе.
Булінг може бути різним: через необізнаність або ж навмисний, — жорстокий і дуже травматичний. В останньому випадку не звертати уваги й далі жити своє життя — дуже складно. Але тут справа у ставленні до себе — все це в голові. Декілька кілограмів не робить тебе іншою людиною — це все ти! Тіло прекрасне, оскільки може змінюватись… або ні. І класно, що ми не однакові все своє життя, тому маємо любити будь-який свій стан.
Про вибір одягу
Все залежить від ситуації, події, мого внутрішнього стану. Звісно, я намагаюсь підкреслювати свої плюси й ховати недоліки.
Приміром, я дуже люблю свої ключиці, тому часто їх оголюю. Вдягаю більш широкий низ, що витягує ноги, а верх — більш обтікальний. Дуже комфортно почуваюся в топах і лосинах, особливо коли займаюся спортом, адже важливо бачити, над чим працюєш, що хочеш скорегувати. Майже не ношу суперобтислі джинси, натомість віддаю перевагу спідницям-трапеціям і моделям із косим кроєм. Люблю сукні з відкритими плечами. Якщо костюм, то вдягаю його з топом чи розстібаю сорочку, щоб фігура не здавалася квадратною. Звичайно, в моєму житті було різне: і епоха джегінсів, які потрібно було натягати пів години, і часи, коли вдягала виключно оверсайз речі, щоб сховати себе. Але вже у зрілому віці зрозуміла, який одяг підкреслює мою красу.
Звісно, мені й досі інколи хочеться вдягнути об'ємні речі та стати непомітною, просто відпочити. Але і яскраві луки, одяг по фігурі та експерименти — невіддільна частина мого життя.
Про складнощі з вибором одягу
Я офіційно визнаю себе шопоголіком. Тому навіть, коли на мене майже неможливо було знайти речі за розміром, я щось постійно купувала.
Зараз ситуація кардинально інша. Її не порівняти навіть з тим, що було 5 років тому. Плюс сайз нарешті довів всьому світові, що теж заслуговує на своє місце на кронштейнах. Адже це не 5 або навіть не 10 відсотків жінок і дівчат. Це добра половина.
Речі плюс сайз не можуть сидіти завжди так само гарно, як на моделях. Тому тут треба заморочуватись. А більшість брендів не люблять цього робити. Навіщо, якщо можна заробити швидкі гроші?
Моя велика повага саме тим, хто любить усіх жінок, допомагає дівчатам бути впевненими й подобатись собі в будь-якій вазі. Так важливо мати змогу відчувати себе гарною. Сподіваюсь, завдяки нашій з CHER17 plus size колекції у світі стане більше дівчат, що будуть кайфувати від власного відображення в дзеркалі.
Важливо памʼятати, що кожна людина — така одна на мільярд. Ми всі унікальні. Нова пісня Kazka "Солодкі" – саме про те, що кохання знаходить тих, хто любить себе. Тож закохуйтесь в себе щодня. Ви всі — гарні до сказу.
Про найбільш очікувані зміни в модній індустрії
Зміни в модній індустрії вже почалися, і я в захваті. Якби мені 20-річній сказали, що я побачу в спортивних магазинах манекен з формами — я б ніколи не повірила. Хоча, як на мене, то саме спортивні бренди мали б першими створити цей тренд.
Тільки люди, чий розмір вибивається зі стандартної розмірної сітки, зрозуміють, як важливо і водночас психологічно складно зробити перший крок і прийти в магазин за одягом для спорту. Це вже маленька перемога. Тому одяг має бути гарним та комфортним, щоб людина собі подобалась та йшла на спорт з задоволенням.
Про те, що хотілося би сказати людям, які пишуть образливі коментарі або пости через чиюсь фігуру
Я б сказала їм: "Знаю, ви маєте проблеми набагато гірші, ніж люди, яким ви пишете образи. Можливо, це через відсутність любові, нерозуміння, нереалізованість, проблеми з батьками тощо. Булінгом в соцмережах ви можете трохи заспокоїти себе, можливо, навіть зробити впевненішим, але на дуже короткий термін. Скоро все стане ще гірше. І, повірте, вам вже буде замало простого коменту незнайомій людині. Просто зараз йдіть до психолога та почніть займатися собою. Це складний шлях, але тільки він може допомогти вам вилікувати цей внутрішній біль".
Про підтримку людей, які стикаються з булінгом або гейтом через власну зовнішність
Підтримка для людей, які стикаються з булінгом дуже важлива. Я готова повторювати знову й знову, що реально будь-що, будь-яка ваша мрія можлива. Не тоді, коли станеш "ідеальним", а прямо зараз. Ви вже ідеальні! Так важливо не відкладати мрію на потім, а починати роботу вже сьогодні. Головне памʼятати, що ви не одні. Нас багато. І ми завжди зрозуміємо, надихнемо і підтримаємо.