Джорджо Армані: життя, спадщина і принципи майстра
У віці 91 року помер Джорджо Армані — легендарний італійський дизайнер. Його костюми стали символом успіху й статусу, задали стиль 1980-х і вплинули на розвиток моди у світі. "З безмежним смутком Armani Group повідомляє про смерть свого творця, засновника і невтомного рушія — Джорджо Армані, — йдеться в офіційній заяві компанії. — Синьйор Армані, як його завжди з повагою називали співробітники та колеги, пішов із життя мирно, у колі близьких. Він працював до останнього дня, присвячуючи себе компанії, колекціям і майбутнім проєктам".
Новина про смерть Джорджо Армані з’явилася саме тоді, коли компанія готувалася відсвяткувати у вересні 50-річчя бренду Giorgio Armani в Мілані. У зверненні співробітників сказано: "Сьогодні ми відчуваємо величезну втрату. Але в дусі синьйора Армані обіцяємо берегти його спадщину та розвивати компанію з повагою, любов’ю й відповідальністю".
Джорджо Армані — найуспішніший італійський дизайнер
Джорджо Армані назавжди увійшов в історію моди як найуспішніший італійський дизайнер і підприємець. Він залишався єдиним акціонером компанії Giorgio Armani S.p.A., яка перетворилася на багатогалузеву імперію: до її складу входили не лише модні бренди, а й готельний бізнес, предмети інтер’єру, парфумерія та навіть кондитерські вироби. У 1975 році Армані продав свій Volkswagen Beetle і заснував власний однойменний Giorgio Armani. Уже у 2019 році компанія мала оборот у 2,1 мільярда євро та близько 8 000 співробітників по всьому світу. Особистий статок дизайнера оцінювався в 11 мільярдів доларів. Вражає й те, що Джорджо Армані розпочав власний бізнес у 40 років. Минуло лише сім років, і Джорджо Армані вже опинився на обкладинці журналу Time — у 1982 році це стало справжнім символом його світового визнання.
Анна Вінтур, головна редакторка Vogue і Chief Content Officer Condé Nast, зазначила: "У Джорджо Армані була настільки сильна особистість і чітке бачення, що його роботи впізнавали одразу. Він розумів силу, елегантність і впевненість у моді. Він тонко відчував жінок — знав, як вони хочуть вдягатися і що прагнуть сказати своїм образом. Для нього мода завжди була частиною ширшого світу: кіно, музики, спорту, мистецтва й архітектури. І всюди, де він з’являвся, Армані залишав свій помітний слід".
Початок кар’єри Джорджо Армані
До того, як створити власний бренд, Джорджо Армані працював в універмазі La Rinascente в Мілані, де був оформлювачем вітрин і помічником баєра. Потім він шість років працював як протеже відомого італійського кравця й модельєра Ніно Черруті, створюючи колекції для його спортивної лінії Hitman. У 1975 році він відкрив студію разом з архітектором і партнером по життю Серджо Галеотті. "Серджо допоміг мені повірити в себе і побачити світ ширше", — згадував Армані. Вони заснували компанію Giorgio Armani разом з асистенткою Ірене Пантене, яка й сьогодні працює в компанії. Восени 1976 року бренд вперше показав жіночу колекцію на календарі Camera Della Moda й уклав контракт із Barneys.
На своєму першому офіційному показі Армані представив 12 моделей у легких вільних піджаках нового крою — деконструйованих версіях чоловічого костюма, які він уперше продемонстрував у січні 1976-го в колекції, що налічувала 60 вбрань. Наприкінці дефіле всі 12 моделей вийшли разом на подіум, зупинилися, а потім почали танцювати під музику з платівки, яку за лаштунками вмикав Серджо Галеотті. На той момент Армані вже був одним із найобговорюваніших дизайнерів у Мілані завдяки своїм м’яким і спортивним шкіряним курткам-блузонам для чоловіків, а його перші жіночі колекції справили на пресу не менше сильне враження.
Прорив у США
Слава про Джорджо Армані швидко перетнула океан і дійшла до США. У квітні 1978 року він отримав перше з трьох ключових визнань: Даян Кітон одягла один із його піджаків, коли отримувала премію "Оскар" за найкращу жіночу роль. Далі стався справжній прорив, який назавжди закріпився в історії Giorgio Armani: костюми дизайнера з’явилися на Річарді Гірі у фільмі "Американський жиголо" (American Gigolo), що вийшов у лютому 1980 року. "Це була сенсація: усі хотіли дізнатися, у що ж одягнений Гір, що він має настільки чудовий вигляд. Це миттєво принесло мені гучну славу", — згадував Армані в інтерв’ю для 1843 від The Economist у 2017-му.
Коли Сполучені Штати переживали розквіт своєї могутності й впливу, Джорджо Армані сформував новий тип шику — стриманий, у приглушених тонах і з вільними плечима. Його нові лінії Emporio Armani та Armani Jeans зробили стиль бренд доступнішим для ширшої аудиторії. Більше, ніж будь-хто з дизайнерів у Мілані, — лише Джанні Версаче міг зрівнятися за рівнем популярності, — Армані швидко став уособленням італійської моди в Америці та у світі. "Тоді все відбувалося неймовірно швидко, — згадував Армані у 2017 році. — Це був період стрімкого злету моєї кар’єри". У 1981 році Грейс Джонс з’явилася в Giorgio Armani на обкладинці свого альбому Nightclubbing, створеного під впливом японської культури. Далі була обкладинка журналу Time, а у 1984-му стартувало культове телешоу Miami Vice, герої якого протягом чотирьох років носили Armani.
Втрата партнера
У 1985 році особиста трагедія перервала безперервне зростання успіху Джорджо Армані. Після тривалої хвороби — одні джерела писали про серцеву недугу, інші це заперечували — помер його партнер Серджо Галеотті. "Ми жили, ні словом не згадуючи про його хворобу, не дозволяючи їй тяжіти над нами, — згадував Армані в інтерв’ю New York Magazine через 11 років. — Він ніколи не бачив моїх сліз. Він сам нічого не говорив. За цілий рік він лише одного разу сказав: ‘Джорджо, подивися, як я схуд’ — і все".
Втрата боляче вдарила по Армані, але бізнес продовжував рости. Габрієлла Форте, яка допомогла укласти угоду з Barneys New York у 1976 році й з 1979-го працювала над розвитком бренду в США, стала його правою рукою. Вона мала величезну енергію і вже з 1985 року часто навіть виступала від його імені. До команди також увійшли PR-менеджерка Нуна Сміт-Пітерсон, яка пропрацювала у компанії вісім років, координаторка спеціальних подій Лі Радзівілл та журналістка з Міссурі Ванда Макденіел, яку Форте запросила у 1987-му і яка стала амбасадоркою Armani в Лос-Анджелесі.
1990-ті та нові силуети
Хоча саме 1980-ті сформували ДНК бренду Armani, у наступному десятилітті дизайнер продовжував визначати напрям розвитку моди, особливо в чоловічому одязі. Навесні 1990 року він оновив класичний американський sack suit — вільний костюм прямого крою, — запропонувавши його сучасну інтерпретацію з трьома ґудзиками, вищими лацканами та вужчою, але м’якшою лінією плеча. Модель отримала назву The Natural і швидко стала головним силуетом чоловічого костюма на кілька років уперед. Її популярність не похитнули навіть поява Prada та Calvin Klein. Того ж року вийшов документальний фільм Made in Milan, змонтований Мартіном Скорсезе, де Армані постає за роботою і говорить: "Суспільство змінюється — і я змінююся разом із ним. Я намагаюся пропускати свої ідеї крізь щоденну реальність".
У 1990–1995 роках компанія стрімко зростала, але сам Армані дедалі гостріше відчував тягар успіху. "Я вже не міг ризикувати, як раніше, і не міг дозволити собі навіть падіння продажів, — згадував він пізніше. — Мій дизайн став комерційною відповідальністю". До портфеля бренду додавалися нові напрями — від білизни до косметики, і бізнес невпинно розширювався. Водночас конкуренція посилювалася: до Calvin Klein і Prada долучилися оновлений Gucci та амбітні Dolce & Gabbana. Очолював цю плеяду суперників Джанні Версаче — аж до своєї трагічної смерті у 1997 році.
Подальші роки та спадщина
До 25-річчя компанії та ретроспективи в музеї Ґуґґенгайма у 2001 році, яку відвідувало близько 29 тисяч людей на тиждень, Джорджо Армані залишався надзвичайно успішним і впливовим, хоча вже й не був у центрі модного авангарду. На початку нового тисячоліття він запустив мережу готелів і взяв під контроль виробництво всього, що виходило під його іменем, вибудовуючи власну систему "від ескізу до готового продукту". Там, де не міг організувати виробництво самостійно, укладав ліцензійні угоди — але лише за умови, що останнє слово завжди залишалося за ним. Саме ця вимога й стала причиною розриву з прибутковим партнерством із Luxottica. До нього не раз приходили інвестори з пропозиціями вкласти гроші — приватні фонди й ті, хто прагнув заробити на хвилі консолідації люксових брендів. Але Армані відхиляв усі угоди, зберігаючи дім, який створив, виключно своїм.
Армані залишався одним із головних рекламодавців у модній пресі (дзвінок від Barneys у 1976 році пролунав після того, як там побачили його першу кампанію в L’Uomo Vogue). Та з роками його колекції дедалі менше підлаштовувалися під тенденції і все більше відображали його власне бачення. Ім’я Армані набуло такої ваги, що вийшло за межі не лише модних журналів, а й усієї системи моди. Як зауважила Франка Соццані, покійна головна редакторка Italian Vogue: "Як і всі великі дизайнери в історії моди, Джорджо Армані завжди був про стиль, а не про моду. Вони знаходять свій стиль і залишаються йому вірними — і саме це він зробив".
Людина й легенда
Армані часто описували як стриманого, а часом і різкого. На пресконференціях після показів він іноді жартома кидав різкі зауваження на адресу Prada чи Dolce & Gabbana, що викликало сміх у журналістів (звісно, окрім самих адресатів). Свою поведінку дизайнер пояснював сором’язливістю. Та водночас його постать справляла сильне враження, а власний стиль був аскетичним. Він рідко дозволяв собі слабкості, завжди підтримував відмінну фізичну форму.
Суворість, серйозність і стриманість Армані багато в чому пояснювалися його дитинством, проведеним у скрутних умовах. Сам він казав, що лише раз у житті пробував ЛСД і тільки одного разу напивався. Джорджо виріс у містечку П’яченца біля Мілана у 1930–1940-х роках. Його мати Маріу — на її честь він згодом назвав свою улюблену яхту — була сильною жінкою, яка оберігала дітей, Джорджо, його сестру Розанну та брата Серджо, під час бомбардувань союзників. Батько, Уго, бухгалтер вірменського походження, після війни довго не міг знайти роботу. Один із друзів Джорджо загинув від вибуху — чи то міни, чи пороху — на руїнах у П’яченці. Сам Армані теж отримав поранення й провів сорок днів у лікарні. Цей досвід спонукав його мріяти про професію лікаря. Після служби в армії він переїхав до Мілана — міста, яке зробило його великим і якому він віддав так багато.
Через хворобу Армані пропустив показ чоловічої колекції сезону весна-літо 2026 та Armani Privé. Але він залишався на зв’язку зі студією телефоном і навіть у своїх останніх колекціях особисто перевіряв кожен образ, перш ніж моделі виходили на подіум у театрі, створеному для нього японським архітектором Тадао Андо.
Його життєвим принципом були слова: "Перфекціонізм і прагнення завжди ставити нові цілі та досягати їх — це стан свідомості, який наповнює життя глибоким сенсом".
За матеріалом vogue.com
