З початком повномасштабної війни все навкруги кардинально змінилося. Культура українського народу нині перебуває на піку своєї актуальності. Ми всі звикли, що вінтаж — це зазвичай щось про Францію чи Італію, але як щодо українського внеску? Про те, як українці створювали одні з найцінніших речей на вінтажному ринку — шовкові хустини Hermès — розповідає засновниця проєкту Equal Анна Скоренко.
Український проєкт Equal, що працює над пошуками вінтажу, започатковано 2020 року. Відтоді Equal відчинив двері шоуруму в центрі Києва, з балкончика якого відкривається неймовірний краєвид на Софійський собор. Саме там зберігаються всі вінтажні скарби, які Equal знаходить у найрізноманітніших куточках світу.
Упродовж останніх кількох років попит на вінтаж активно масштабувався й зростав. Люди поступово втрачають інтерес до швидкої моди й прагнуть знаходити рідкісні речі, інтегрувати їх у власний гардероб та культивувати свій унікальний стиль. Та й урешті, попри те, що вінтажні речі не можна описати як предмети "першої потреби", вони приносять багатьом щиру й непідробну втіху.
"Найцікавішим вінтажним відкриттям цієї осені стала творчість родини Рибальченків. Батько й син були художниками принтів для хустин найвідомішого та найпрестижнішого модного бренду — Hermès", — розповідає Анна.
Рибальченко старший — батько майбутнього художника Володимира — переїхав у Францію з Києва після жовтневої революції. Як і більшість відомих вихідців з України, Володимира Рибальченка та його сина Дмитра помилково називають "російськими художниками". Однак достеменно відомо, що коріння обох авторів — українсько-французьке.
Роботи Володимира й Дмитра для Hermès — справжні витвори мистецтва. Володимирові належить авторство двох десятків хусток Hermès. Незабаром одна з його робіт надійде до шоуруму Equal. Дмитро ніколи не розпитував батька про його роботу для модного Дому, і не просив допомогти йому влаштуватися в Hermès. Втім, якось Володимир потребував допомоги сина, щоб закінчити дизайн одного каре. Молодому незалежному художникові це так припало до душі, що він вирішив створити й кілька власних дизайнів, які вподобав Жан-Луї Дюма. Так у 1991 році Дмитро продовжив справу батька в Hermès. Він також робив принти для таких брендів, як Fendi, Yves Saint Laurent, Dior, Diptyque.
Хустини з принтами авторства Рибальченків мають великий попит, коштують дорого й вирізняються високим стилем. Це вкотре засвідчує, що наші люди — всюди. І їхня робота та мистецтво визнані в усьому світі.
