"Оскар і Рожева Пані": чому цю виставу має побачити кожен

Жовтень – місяць паліативної допомоги. "Оскар і Рожева Пані" – це не просто щемлива, важлива та неймовірно добра вистава. Це ще й благодійний артпроєкт, що має на меті підтримати невиліковно хворих дітей.

"Дорогий Боже,

Мене звуть Оскар, мені десять років, я підпалив кота, собаку, будинок (здається, навіть підсмажив червоних рибок), це мій перший лист до тебе, бо досі мені бракувало часу через навчання.

Одразу хочу тебе попередити, що я ненавиджу писати. Хіба що вже конче потрібно. Бо писати — це наче чіпляти гірлянду, помпон, удавану усмішку, стрічечку тощо. Писати — це ніщо інше, як прикрашати, прибріхуючи. Такі собі хитрощі дорослих.

Докази? Візьми, наприклад, початок мого листа: "Мене звуть Оскар, мені десять років, я підпалив кота, собаку, будинок (здається, навіть підсмажив червоних рибок), це мій перший лист до тебе, бо досі мені бракувало часу через навчання", я міг би взяти й написати "Мене звуть Яйцеголовий, на вигляд мені сім років, я живу в лікарні через рак і ніколи не звертався до тебе, бо навіть не вірю, що ти існуєш".

Так починається перший з листів Оскара Богові. Так починається історія маленького хлопчика, який помирає від раку.

Вперше "Оскара і Рожеву Пані" поставили на сцені Франківського Драмтеатру рівно 7 років тому, в жовтні 2015. Ініціаторкою стала Ірма Вітовська, яка з 2011 року опікується проблемами паліативної допомоги дорослим і дітям в Україні. "У 2011 я долучилася до діяльності "Всеукраїнської інформаційної кампанії доступу до знеболення Stop Біль, – каже Ірма, яка виконала головну роль у виставі. – Так почавсяy мій шлях у паліативно-хоспісну допомогу та співпраця з благодійними фондами "Відродження", "Мати Тереза", "Краб", "Соборність".

"Ми не можемо продовжити життя, але полегшити страждання, позбавити болю, наситити його любов'ю – зобов"язані", – додає вона. Так народилася ідея поставити виставу, яка без перебільшення стала одним з найкращих втілень твору видатного драматурга Еріка-Емманюеля Шмітта, прозаїка, філософа, драматурга, режисера та новеліста. Він є кавалером Ордена мистецтв та літератури, а його твори перекладено 50 мовами світу.

Вистава об'їхала чи не всю Україну, включаючи Київ, Одесу, Харків, Львів, і всюди збирала аншлаги. "Київська Пектораль" – лише одна з її відзнак. Але головна її мета – збирання коштів на підтримку невиліковно хворих дітей України, забезпечення їхнього права на гідне життя та належний медичний супровід. На цю мету вистава зібрала 1,6 млн.грн, які відразу спрямовувалися на дитячі паліативні відділення та потреби пацієнтів відділення дитячої онкології Національного інституту раку. В жовтні цього року виставу відновили на сцені Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Головний герой вистави – 10-річний Оскар, який розуміє, що його лікування не принесло результатів. Він живе в лікарні, переживає першу закоханість, кризу стосунків з батьками, а ще – усвідомлює, що скоро помре. Раптово він зустрічає ексцентричну дивакувату жінку, яка неочікувано стає для Оскара порятунком від душевних мук. А ще – рятує власне життя.

За порадою жінки в рожевому Оскар починає писати листи Богові. Так починається листування Оскара з Богом – та найдраматичніша історія, у якої, попри все, – світлий фінал.

Режисер вистави – Ростислав Держипільський. Він створив виставу у багатовимірному рішенні: тут задіяні пластика, анімація, музика та драма. До речі, музику до постановки створив гурт "Океан Ельзи", а за візуальне оформлення відповідали художники Андрій Єрмоленко та Нікіта Тітов. У виставі використано фрагменти талант-шоу 'ШоумаSтгоун', і можна чути спів Pink! та Едіт Піаф. Наступний показ відбудеться вже 30 жовтня, і благородна місія заради якої розпочато цей мистецький проєкт, триватиме далі.

"Дорогий Боже,

Хлопчик помер.

Він згас сьогодні вранці, у ті півгодини, коли його батьки і я пішли випити кави. Він зробив це без нас. Гадаю, він чекав цього моменту, щоб оберегти нас. Ніби хотів захистити від безжальності моменту свого зникнення. Насправді, це він дбав про нас.

На серці такий смуток, такий тягар, у ньому живе Оскар, і я не можу його прогнати. Мушу втриматися від сліз до вечора, бо не хочу прирівнювати свій біль до нестерпного болю його батьків.

Дякую тобі за те, що ти познайомив мене з Оскаром. Завдяки йому я була дотепною, вигадувала легенди, навіть розумілась на кечі. Завдяки йому я сміялась і пізнала радість. Він допоміг мені повірити в тебе. Я сповнена любові, вона обпікає, він стільки дав її мені, що вистачить на всі роки, які мене чекають".

Так закінчується вистава. Листом Ружі, Рожевої Пані, до Бога.

Про паліативну допомогу

Жовтень є місяцем паліативної допомоги. Паліативна допомога – медична і соціальна допомога людям з серйозними хворобами, покликана полегшити симптоми і зменшити страждання, покращити якість життя пацієнта та його рідних. Перший паліативний Будинок дитини в Україні відкрито в 2011 році в м.Надвірна на Прикарпатті.

8 жовтня МОЗ повідомив, що з листопада в Україні вводять електронний рецепт на відпуск наркотичних лікарських засобів. Для отримання ліків в аптеці достатньо буде назвати номер електронного рецепту та код його підтвердження. Це значно полегшить життя та доступ до знеболення паліативним пацієнтам. До цього часу вони мали відвідувати лікаря кожні 15 днів, щоб отримати рецепт на знеболювальне.