Співачка Марія Квітка — про те, як народна пісня допомагає у складні часи
Співачка та фольклористка Марія Квітка випустила дебютний альбом "Дай серцю ВОЛЮ", побудований на основі старовинних народних пісень. Про свої етнографічні експедиції, в які вона їздить з підліткового віку, та про те, як народна пісня допомагає у складні часи, Марія розповіла Vogue.ua.
Аудиторія українського Vogue знає Марію Квітку насамперед як одну з найпристрасніших дослідниць українського традиційного костюма. Квітка, яка виросла на Черкащині, в мальовничому містечку Корсунь-Шевченківський, розпочала свій професійний шлях приблизно 10 років тому як дослідниця Музею Гончара. Її перші проєкти, присвячені популяризації українського одягу, народилися майже одразу після Революції гідності, коли Квітка ще навчалася на кафедрі фольклористики Київського університету ім. Шевченка. Варто віддати належне наполегливості Квітки, адже тоді увага до традиційного костюма зокрема та народної спадщини загалом ще не була такою поширеною, як сьогодні.
За цей час Марія реалізувала десятки важливих етнографічних проєктів (зокрема разом із редакцією українського Vogue), в яких неодмінно демонструвала: традиційний український костюм — це сучасно, стильно і дуже красиво. Один з найперших — "Витоки" в межах Ukrainian Fashion Week в 2015 році, коли Квітка зробила два покази старовинного одягу. Потім був "Спадок", присвячений популяризації традиції одягу різних регіонів України. Згодом "Спадок" переріс у масштабний проєкт "Весільний спадок", знятий разом з кіностудією Film UA, де були відображені весільні звичаї та обряди різних регіонів України.
Коли ми спілкуємося з Квіткою, вона якраз готується до презентації свого дебютного альбому "Дай серцю ВОЛЮ". Народний спів — ще одна її велика любов. Квітка почала займатися етнографією з 16 років: "У перші експедиції їздила ще підліткою, там завжди багато співали. Зокрема, щойно сідали обідати, бо будь-яке українське застілля — це пісні". Проте Квітка каже, що на початку своєї кар’єри свідомо сфокусувалася саме на вивченні традиційного костюма, тому що в плані досліджень це була "чорна діра".
У цих піснях 100, 150 років тому вже співали про те, що спіткало нас зараз: про ворогів, знищені села, поламані долі та дівчат, що назавжди залишилися молодими вдовами
"Вивчення народної музики на той момент вже було розвинено — на відміну від одягу. Тому я багато років займалася саме народним костюмом — так я могла охопити найширшу аудиторію, показати саме через одяг, що Україна — це модно, а наша спадщина — це красиво, а не щось "застаріле".
Марія Квітка зізнається, що подивитися по-новому на старовинні пісні її змусила війна. "Коли почалася війна у 2014 році, я подивилася на народну музику під новим кутом. У цих піснях 100, 150 років тому вже співали про те, що спіткало нас зараз: про жорстоких ворогів, знищені села, поламані долі та дівчат, що назавжди залишилися молодими вдовами. Наприклад, в моєму альбомі є пісня "Лихо" — це старовинна пісня з Вінниччини. Вона досить відома, і сьогодні можна почути, як бабусі на Поділлі її співають. Вже працюючи зараз над альбомом, я знайшла у своїх записниках текст і зрозуміла, що ця пісня — про знищене село, поля, про понівечену війною природу. У народних піснях дуже багато паралелей із сьогоденням".
Усі пісні альбому мають давнє походження. Марія Квітка записала частину з них під час фольклорних експедицій, а також віднайшла деякі у збірниках народних пісень. Найпроникливіша пісня в альбомі — "Кохала". У 20-ті роки XX століття її записала дослідниця української музики Явдоха Зуїха — найцікавіше, що Явдоха була неписемна, тому укомплектувати її збірник допоміг фольклорист Гнат Танцюра. Саме завдяки йому цей збірник, який є настільною книгою багатьох етнографистів, зберігся до наших днів. "Кохала" — це пісня родом із села Кущинці Вінницької області, присвячена дівчині, яка втратила коханого. Квітка каже: ця пісня — легенда, навряд чи в її основі є одна конкретна історія, проте сьогодні, під час повномасштабної війни, набуває нових сенсів, хоча там і нема слів про війну, боротьбу чи втрату.
"Для мене народний спів — це вид терапії, — ділиться Квітка своїм досвідом. — Я люблю співати з друзями, люблю багатоголосся. Не можу довго не співати. Мені особливо подобається гуртовий спів, тому що коли об’єднується багато енергії, народжується щось потужне. Коли почалася повномасштабна війна, я співала вдома, співала в укритті, тому що це допомагало не зійти з розуму. Друзі якось запитали: чому ти не виставляєш пісні в інстаграм? А я навіть не думала про це — здавалося, це якось занадто інтимно. Це був березень 2022 року — і я вирішила: якщо я помру від вибуху ракети, нехай це буде моя остання пісня. І виклала "Колискову".
За лічені дні "Колискова" — старовинна пісня з Хмельниччини у виконанні Квітки — розійшлася соцмережами, батьки з усієї країни писала, що вона допомагає їм заспокоїти дітей під час обстрілів. Пізніше Квітка співала її дітям з Маріуполя, Гостомеля, Чернігова, Херсона.
Повірте, якщо ви підете дачним масивом на Осокорках, то знайдете бабусь, які чудово співають та пам’ятають народні пісні
Альбом "Дай серцю ВОЛЮ", куди увійшла "Колискова" та ще сім пісень в сучасному аранжуванні саундпродюсера Ярослава Татарченка — це ніби мандрівка Україною. Чи то весільна обрядова пісня з Чернігівщини "Голуб", чи красивий трек "Любов забувають" з Рівненщини, чи "Карі очі", яка складається з фрагментів пісень із села Крячківка, що на Полтавщині, та речитативу з вірша "Думка" Тараса Шевченка, слухання цієї музики — цікавий спосіб пошуку зв’язків між нашим минулим та сьогоденням.
Квітка зізнається, що альбом був би неможливий, якби не її перемога на "Голосі країни" у 2022 році — адже фактично записаний як музичний суперприз "Голосу країни 12" від мецената Андрія Мацоли.
"Я не була впевнена, що музика зараз потрібна людям. Тим більше ці пісні не дуже прості мелодійно, старі мелодії загалом не легко сприймаються". Проте Квітка каже, що звикла роботи те, у що вірить, адже їй особисто старовина музика допомагає краще розуміти тих українців, які жили 100 років тому, зрозуміти те, що відбувається зараз. "Ми не перше покоління, яке змушене боротися — 100 років тому теж було складно. Проте зараз у нас є набагато більше шансів зберегти культуру. Ми можемо говорити про це на увесь світ. Розуміння, що у нас потужна культура, яка зберігається крізь століття, — все це укріплює мою впевненість в майбутньому".
Тим, хто мріє відкрити для себе старовинну музику, Квітка радить починати з простого: наприклад, з дослідження рідних місцин, неважливо, де ви виросли — на Осокорках у Києві чи в Одесі. "Повірте, якщо ви підете дачним масивом на Осокорках, то знайдете бабусь, які чудово співають та пам’ятають народні пісні. Ви просто ніколи не питали своїх бабусь, чи якщо бабусь у вас вже нема, то своїх сусідок поважного віку — про те, які пісні вони любили співати. Що вони співали на Різдво, що — на весілля, що співала мама? Спробуйте! Старовинні пісні — це ніби старі фотографії, люди просто часто в них не вдивляються".
Фото: Дмитро Мунтян
Читайте також