Що треба знати про Героя України, оперного співака Василя Сліпака
6 років тому, 29 червня 2016 року, на Донбасі героїчно загинув Василь Сліпак – український оперний співак, зірка Паризької Опери, патріот України та доброволець, що з 2015 року воював на Донбасі. Коли Василь загинув, йому було 41. Сьогодні згадуємо Героя України та розповідаємо про його життя, кар’єру та любов до України.
"Україна є сильною завдяки своєму народу. Маємо базуватися в майбутньому саме на людях. "Почути свій народ" – насправді, це і є суть. Наш народ дуже мудрий. Я бачу Україну успішною державою, в тому числі й на європейській арені. Якщо ми послухаємо самих себе. Тобто український народ".
Ці пророчі слова, які особливо символічно звучать зараз, коли вся Україна згуртувалася в боротьбі проти російських окупантів, Василь Сліпак сказав у червні 2015 року в інтерв’ю "Громадському", за рік до своєї загибелі на фронті. Вони є свідченням не тільки його мудрості та передбачливості, але й великої любові до українських людей.
Василь Сліпак народився і виріс у Львові. В його родині ніхто не займався музикою професійною, але Василь з дитинства завжди співав, а в інтерв’ю розповідав, що особливо його підтримував старший брат Орест, який 1983 року, коли Василю було лише дев'ять, відвів його до легендарної львівської хорової капели "Дударик". Саме завдяки капелі та її керівникові Миколі Кацалу сформувався музичний смак і світогляд Василя Сліпака – він виріс на творах українських композиторів – Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Миколи Леонтовича, Олександра Кощиця – та проніс цю шану до української музики через усе життя. У складі "Дударика", де він співав понад 10 років, Василь Сліпак об’їздив пів світу, виступаючи на найпрестижніших сценах – у Карнегі-холі, Соборі Паризької Богоматері, Варшавській філармонії тощо.
Будучи студентом Львівської консерваторії, Сліпак багато гастролював. У 19 років взяв участь у відомому музичному конкурсі в Клермон-Феррані у Франції, здобувши Гран-прі та Приз глядацьких симпатій. Після цієї перемоги кар'єра молодого українського співака стрімко пішла вгору: сольні концерти у Франції, Німеччині, Польщі, а згодом, у 1997 році, Сліпак пройшов конкурс та став артистом Паризької національної опери. Відтоді – допоки не долучився до захисту України на фронті – Василь Сліпак співпрацював із Паризькою оперою.
Він дарує винятковий, рідкісний, нечуваний спів... Надзвичайно обдарований сопраніст, має тонкий, вміло безмежний, що просто зводить з розуму, — вібрато — сповнений могутньої сили, що невідомо як вміщується у такому молодому співакові. Ніхто, здається, так не зумів би – цитата з газети "La Montagne", 1994 рік.
Василь Сліпак мав унікальний тембр, що поєднував риси і контртенору, і баритону; неймовірну харизму, яскраву зовнішність – і був справжньою зіркою європейської сцени понад 20 років. Його хотіли бачити всюди: опера Бастилії, головний зал ЮНЕСКО в Парижі, Ковент-Гарден, Краківська опера та десятки інших театрів. Але серед насиченого творчого життя в графіку Василя Сліпака завжди було місто для України, де він виступав постійно. Окремою його місією була промоція української класичної та сучасної академічної музики за кордоном. Деякі твори українських композиторів європейська публіка вперше почула саме у виконанні неймовірного голосу Сліпака – і навряд чи вже колись могла забути після цього.
Василь Сліпак завжди брав участь у творчих колабораціях та сучасних прочитаннях відомих творів. Так, ще у 1994 році на фестивалі Київ Музик Фествін виконав монооперу Олександра Козаренка "П'єро мертвопетлює". Це твір на однойменний вірш українського поета-символіста Михайля Семенка. Цю монооперу Сліпак виконував багато разів поспіль на сценах у всьому світі, прославлячи як українського поета-футуриста Семенка, так і сучасного композитора Олександра Козаченка. Запис моноопери "П'єро мертвопетлює" у виконанні Василя Сліпака можна послухати сьогодні, 29 червня, на Радіо Ісландія.
У 2013 році, з початком Революції Гідності, Василь Сліпак очолив волонтерський рух у Франції, допомагаючи Україні, брав участь у багатьох мітингах у Парижі. У травні 2015 року вперше поїхав добровольцем на фронт. На фронті одразу ж отримав позивний "Міф" – на честь Мефістофеля, героя своєї улюбленої опери "Мефістофель" Шарля Гунно. Доєднався до боїв за Авдіївку. В інтерв'ю казав дуже просто: Як чоловік, можу бути на війні, а як артист – можу робити максимальну промоцію України у Франції. Волонтери, з якими спілкувався Василь Сліпак, в інтерв'ю виданню "Радіо Свобода" згадували: "Василь зізнавався, що не може "сидіти" в Парижі, поки в Україні війна".
Рішення Сліпака піти на фронт привернуло увагу медіа: мовляв, " зірковий співак, який вже 20 років живе та працює у Франції, кидає кар'єру, щоб воювати на фронті". Хоча варто зазначити, що кар'єру Сліпак не кидав і продовжив співати у всьому світі, вже будучи добровольцем-воїном. Сам артист до такої уваги ставився з притаманним йому гумором.
"О Боже, Василь Сліпак – оперний співак – їде на фронт… Та якась героїзація… Наші люди люблять героїзувати будь-що. Гламурний?.. А хто сказав, що Донбас не гламурний? Ось так – Данбасс! Це також гламурне місце. Я не бачу нічого страшного в тому, щоб поміняти комфортне ліжко на бліндаж. Ми, мирні поети, співаки, письменники, вирішили приїхати сюди для підтримки. Хлопці чекають останнього бою. Щоб його виграти…" – казав Василь Сліпак уже з окопу, тримаючи в одній руці зброю, а в іншій цигарку". Це цитата з книжки Ірини Вовк "Василь Сліпак", що вийшла 2020 року у "Видавництві Фоліо" та влучно розкриває характер Сліпака.
Василь Сліпак загинув 29 червня 2016 року в бою в район смт Луганське (Бахмутський район, Донецька область) близько 6:00 від кулі снайпера, прикриваючи товаришів з кулемету. Похований на Личаківському кладовищі у Львові. У 2017 році указом Президента України "за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові" йому присвоєно звання "Герой України" (посмертно).
У своїх згадках друзі та колеги говорять про Василя Сліпака як про неймовірно освічену, добру, харизматичну, веселу людину з неймовірним почуттям гумору. Сліпак говорив сьома мовами, товаришував з голілвудськими зірками та режисерами. Колеги по Паризькому театру в інтерв'ю "Радіо Свобода" зізнавалися, що "Сліпак хотів бути потрібним та не любив пусті слова", саме тому пішов захищати Україну на фронті.
Пам'ять Василя Сліпака в Україні шанують. Так, незабаром після смерті героя Національний банк України ввів у обіг пам’ятну монету "Василь Сліпак" номіналом 2 гривні. Ця монета входить у серію "Видатні особистості України". На ній розміщений малий державний Герб України, портрет Василя Сліпака, нотний рядок і напис: "Василь Сліпак "Міф". Українські театри щорічно проводять концерти пам'яті співака. Цього року вони збирають гроші на користь ЗСУ.
Цими днями у Львівський філармонії проходить марафон пам'яті Василя Сліпака. 29 червня у Гарнізонному храмі Петра і Павла можна буде послухати концерт "W Live. Молитва для Василя". На вшанування пам'яті видатного українця та всіх загиблих унаслідок жорстокої війни росії проти України прозвучить тужлива лемківська народна пісня "Плине кача". Усі кошти від продажу благодійних квитків будуть передані на потреби львівської 80-ї ОМДШБ для придбання автомобілів та термовізійних дронів.
Фото: memorybook.org.ua
