Чому Cowboy Carter — один з найкращих альбомів Бейонсе

Бейонсе випустила восьмий студійний альбом CowboyCarter— масштабну роботу, натхнену кантрі-музикою. У його записі взяли участь як легенди жанру, наприклад, ДолліПартон, так і поп-артисти, як-от МайліСайрус. Альбом миттєво зібрав захопливі відгуки преси та його вже встигли назвати класикою. Чому це одна з найкращих робіт співачки, читайте нижче.

Новий альбом Бейонсе є частиною трилогії, роботу над якою артистка почала під час пандемії COVID. Про цей період артистка якось зазначила, що він був найбільш творчим у її житті. Перший альбом трилогії, Renaissance (2022), став роботою в стилі диско та хаус та присвятою темношкірим музикантам, що створювали танцювальну музику.

Упродовж двох десятиліть сольної творчості Бейонсе зробила візитівкою своєї кар’єри експерименти з жанром. За останні 20 років її музика охоплювала все: від реггетону ("StandingontheSun") до EDM ("SweetDreams") і року ("Don’tHurtYourself"). Ті, хто стежить за її творчістю, добре знають, що навіть просто одна пісня може поєднувати дуже різні стилі. Проте з новим альбомом CowboyCarter, Бейонсе відходить від своєї майстерності змішувати жанри та звертається до досить конкретної теми — музики кантрі.

Альбом вже встиг викликати неабиякий ажіотаж в музичному середовищі. Музичний критик TheTelegraph назвав його шедевром, по-справжньому "розумним, сексуальним та гострим". Тим часом кантрі-радіостанція Оклахоми KYKC викликала обурення фанатів Бейонсе, коли відхилила прохання шанувальника програти один із провідних синглів альбому "TexasHold ’Em". "Ми не граємо Бейонсе на KYKC, оскільки ми є станцією кантрі-музики", — зазначили на радіо, але зрештою піддалися тиску громадськості та змінили свою позицію. Загалом CowboyCarter стає дуже цікавим досвідом для прослуховування, незалежно від того, яку музику ви слухаєте, адже в ньому Бейонсе демонструє блискучий рівень інклюзивності, запрошуючи до колаборацій дуже різних артистів: PostMalone, МайліСайрус, кантрі-співак Віллі Джонс та нігерійський артист Шабузі.

Варто додати, що останніми роками популярність кантрі-музики різко зросла, адже всі, від Леді Гаги до Дуа Ліпи та Троя Сівана, почали працювати у цьому напрямку. Стосується це і моди: просто згадайте колекцію Фарелла Вільямса LouisVuitton осінь-зима 2024.

Хоча в новому альбомі Бейонсе працює з одним жанром, тут достатньо експериментів. Наприклад, вона робить власну версію гітаBeatles "Blackbiird" — культової пісні авторства Пола Маккартні 1968 року, що увійшла до альбома TheBeatles, відомого як "Білий альбом". Маккартні присвятив цю пісню дослідженню расових проблем у Штатах 1960-х років, а через майже 60 років говорить про це і Бейонсе. У її виконанні "Blackbiird" пульсує ритмом, дзвінкою акустичною гітарою та доповнена акомпанементом сучасних темношкірих кантрі-співачок (БрітніСпенсер, Тієра Кеннеді та Рейна Робертс). Ця пісня, як і альбом загалом, є даниною минулому (в CowboyCarter звучить голос великих кантрі-артистів Віллі Нельсона та ДолліПартон), а також нагадуванням про недооцінений внесок темношкірих артистів у жанр кантрі.

Так, трек "TheLindaMartellShow" розповідає про темношкірого першопрохідця, який подорожував країною за часів Джима Кроу. Загалом Бейонсе вдалося створити великий і амбітний альбом, який торкається різних тем: від подружньої зради до коріння і спадщини. До речі, CowboyCarter триває цілих 78 хвилин.

CowboyCarter виділяється ще й тим, що в деяких треках Бейонсе дуже відверта, це стосується, зокрема, "JustforFun", "16 Carriages" і "OhLouisiana". Тут Бейонсе вдається до мистецтва оповідання, яке є центральним для кантрі-музики загалом, розмірковуючи про власні автентичність, коріння, спадщину — і пропонуючи контраст неприступному стилю поп-зірки, до якого ми звикли. Тим часом молодша донька Бейонсе, Румі Картер, виконує баладу "Protector", райдужну та світлу пісню про піднесення та підтримку.

В інші моменти альбом звучить так, ніби ми слухаємо кантрі-музику в андеграундних клубах Лондона чи Берліна. Так, у пісні "Riverdance" звучить банджо, яке магічно поєднується з ембієнтним ритмом EDM, а потім плавно перетікає в просякнуту трансом "IIHandsIIHeaven", що переходить у крещендо із відтінком госпелу.

Альбом чітко вписується в художній канон Бейонсе, який побудовано на тому, аби відходити від традицій. Перед релізомБейонсе наполягала на тому, що CowboyCarter "не є кантрі-альбомом", що це "альбом Бейонсе". Що ж, це без сумніву так, адже творчість артистки — окремий всесвіт.

За матеріалами Vogue.co.uk