7 українських пісень, які має почути весь світ
Українська музика – один з найуніверсальніших і найяскравіших способів розповісти про Україну і нашу культуру світові. Ми попросили Дарʼю Коломієць, культурну активістку та музичну продюсерку, спеціально для Vogue зібрати добірку найяскравішої української музики, яку має почути весь світ.
"Останній рік я присвятила тому, аби розповідати іноземній аудиторії правду про російську війну в Україні, українську культуру, нашу історію, — каже Дарʼя Коломієць. — Так, наприклад, у мене зʼявився документальний медіапроєкт Diary of War із подкастами та публічними читаннями. Також у Нью-Йорку я брала участь у музичній виставі Radio 477! на основі джаз-ревю з "Березоля" Леся Курбаса майже 100-річної давнини, разом із Сергієм Жаданом".
"Українська музика – один з найуніверсальніших і найяскравіших способів розповісти про Україну, — продовжує Дар'я. — Коли почалось повномасштабне вторгнення росіян, моя тривожна валізка складалася з емоційних, ніби найнепотрібніших під час обстрілів речей: фотографій, листів, музичних інструментів і вінілів з українською музикою. Саме ці вініли я беру із собою в свої волонтерські поїздки до США. Вперше до Нью-Йорка я приїхала на восьмий місяць повномасштабного вторгнення — буквально на 5 тижнів. За цей короткий час я встигла зіграти для американців пісні Івасюка в центрі Мангеттена. А потім про це написали The New York Times, і мені вдалося бодай трохи звернути увагу їх читачів не тільки на нашу боротьбу, але й на наші цінності й культуру".
Спеціально для українського Vogue Дар'я ділиться треками — сучасними і піснями минулого — які найчастіше грає під час своїх виступів у Штатах і які має почути весь світ.
Володимир Івасюк — "Пісня буде поміж нас"
Для мене ця пісня — життєствердний гімн, гімн максимального єднання. В перші дні повномасштабної російської війни в Україні я ховалась у підвалі кафе в центрі Києва десь із сорока іншими людьми. І на другий день обстрілів я запропонувала нам усім співати пісень, аби якось розрадити всіх. Я була щаслива, що в нас була гітара, це додавало настрою. І ми почали співати, хто що памʼятав: "Лента за лентою", гімн України і дуже багато пісень Івасюка. "Пісня буде поміж нас" дарувала мені надію, що я виживу, а Київ ніхто не захопить. В тому сховищі музика насправді нас об'єднала, і ця пісня для мене — символ єднання.
Через постать Володимира Івасюка, через його музику я розповідаю про те, як росія винищує все українське — не тільки рік і не 9 років, а десятиліттями, віками. Я взяла платівку Володимира Івасюка з собою в Нью-Йорк і кожного разу граю його пісні в усіх сетах. Я беру мікрофон і розповідаю його історію: як він до своїх тридцяти років написав більше 100 геніальних пісень, і як його було вбито. Я бачу, що ця історія дивує глядачів, вони починають розуміти контекст. А далі вони підходять і ставлять запитання: "Це як, виявляється, за музику можна вмерти? Це завжди було так ризиковано — мати проукраїнську позицію в Україні?"
Я часто розповідаю історію Володимира Івасюка під час виступів, і на це звертають увагу і журналісти, коли відвідують їх. Тому про нього написали і The New York Times, і TIME. А ще "Пісня буде поміж нас" на так давно пролунала на радіо КЕXP — я робила для них підбірку української музики.
DakhaBrakha — Carpathian Rap
Для мене DakhaBrakha — це найпотужніші амбасадори України і української музики протягом останніх 18 років. Я — фанатка, прихильниця, слухачка колективу від першого їхнього альбому, який я почула. Це люди з непохитною позицією, з максимально правильними меседжами.
DakhaBrakha завжди у моєму сет-листі, тому що, приїжджаючи до США зі своєю культурною місією, я маю на меті відкривати українську музику саме для американців. Я хочу, аби вони дізнавались, якою різною наша музика може бути, і DakhaBrakha — яскравий, репрезентативний, промовистий зразок у моєму списку.
На річницю початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого цього року, я була в Лос-Анджелесі, на мистецькому заході від спільноти Sunflower Network. В галерею я їхала з її власником, і він мене попросив: "Постав якусь пісню, яка б показала мені, як звучить Україна". Я подумала і ввімкнула DakhaBrakha. Це, мабуть, ідеальне перше знайомство, воно справляє незабутнє враження.
Balaklava Blues — YOU SHOOT ME
З Balaklava Blues я познайомилася вже в Нью-Йорку, згодом я доєдналася до їхнього концерту в Торонто, і ми разом зібрали гроші на автівку для наших захисників. Брат Марічки, учасниці гурту, зараз воює за нашу з вами свободу, тож ми збирали на машину для їхнього батальйону.
Я дуже люблю розповідати про Balaklava Blues іноземним журналістам, тому що їхня історія кохання почалася на Майдані, під час Революції Гідності, у 2014 році. Марк — український діаспорянин, який народився в Канаді, а Марічка — львів'янка. Вони разом відстоювали наше право на свободу — познайомились на Майдані, покохали один одного і зараз через музику розповідають світові про Україну, збирають гроші і допомагають українцям.
Shapoval Sextet — Kobzareva Duma
У квітні я брала участь у виставі, яка називається Radio 477! Це музична вистава за мотивами джаз-ревю театру "Березіль" Леся Курбаса 1930-х років, яку ставили в Нью-Йорку. Мені було потрібно створити електронний трек для фрагментів мюзиклу.
Виставу написав Сергій Жадан, він сам читав свої вірші зі сцени з різними американськими поетами, в якийсь момент до нього також приєднався Юджин Гудзь із Gogol Bordello. А мені треба було підібрати влучну українську музику, аби супроводжувати їхнє читання. Я обрала неймовірну платівку секстету Олександра Шаповала, яка завжди зі мною, — "Кобзареву думу".
Це запис 1976 року, який 45 років пролежав у приватному архіві. А у 2020 році нереально крутий український лейбл Shukai випустив реліз цього запису на вінілі. Платівка складається з трьох композицій, і найпрекрасніше, що цей запис було зроблено під час виступу секстету на джазовому фестивалі у Донецьку в 1976 році.
Коли я вперше поставила ці треки на репетиції, американський джазовий композитор Ентоні Колман, який писав музику до вистави, вигукнув: "О боже мій — то так, виходить, тоді звучала українська музика!" Мені здається, це дійсно звучить дуже експериментально: там поєднуються джаз, рок і фольклор. Можу сказати зі свого досвіду, що американських композиторів не так легко вразити, але ця платівка може стати в цьому амбасадором. Це максимально відрізняється від того, що люди очікують почути в українській музиці того часу. Це максимально можливий контраст до того, що нам навʼязував "совок".
Ватра — Зозуленька біла (1979)
Я намагаюся показувати слухачам українську музику всіх періодів і стилів, демонструвати її різнобарвність. Тому тут ніколи і не обходиться без "вусатого фанку". Сьогодні я би хотіла поділитися піснею, яка називається "Зозуленька біла" у виконанні ВІА "Ватра" і Ольги Щербакової.
Це пісня 1979 року, яка дуже сильно мене "качає", і під яку, як я бачу, найпотужніше розкачуються американці. Взагалі період "вусатого фанку" для американців — це щось. Я помітила, що ВІА "Візерунки шляхів", ВІА "Водограй", ВІА "Кобза" і ВІА Ватра — це, мабуть, улюблене, воно найсильніше викликає до танцю нью-йоркерів. Мені здається, це тому, що воно їм переплітається зі знайомим, тамтешнім фанком. Це знайома музика, але з таким українським, класним смаком! Я відмітила це їхнє ставлення, коли грала сет на The Lot Radio — дуже багато емоцій хлопців з радіостанції тоді лишилось за кадром. Тому "вусатий фанк" для мене завжди must have.
Maryana Klochko — Babusia
Мар'яна Клочко — досить потужна молода українська композиторка і перформерка, з якою мені пощастило познайомитись на кемпі одного відомого бренду для електронних музикантів. Здається, це було вже в минулому житті.
Нам із Мар'яною тоді випало жити разом і писати музику в одному просторі. Ми мали завдання написати свої треки за 6 днів, так я написала трек для свого проєкту Tantsura. Мар'яна відтоді написала ще багато музики, а тепер її музика тут зі мною, на вінілі, ми подорожуємо разом. І коли я зараз хочу показати, як звучить українська електронна сцена — з нерівною "бочкою", цікавими бітами, вокалом — я завжди ставлю Мар'яну Клочко.
Паліндром — "Херсон"
Пісня, яку американці ніколи не зрозуміють за текстом, тому що вона повністю українською, і в тексті самий її сенс. Та для мене вона має величезне значення, і щоразу під час цієї пісні я беру мікрофон і роблю присвяту захисникам і захисницям України. Я пам'ятаю, що вперше її зіграла буквально за тиждень після звільнення Херсону від окупації. Я взяла мікрофон і намагалася донести американській публіці, що значить ця пісня, ці тексти, і чому ми переможемо. Наші герої надихають мене продовжувати боротися, просувати Україну, нести правду в світ і ніколи в житті не забувати цієї війни, її ціни і змісту, і зберегти цю памʼять для наступних поколінь.
Фото: Анастасія Осташевська
