Напередодні Дня Незалежності Vogue.ua публікує історії молодих українок та українців, які популяризують нашу культуру, науку, моду й спорт. Сміливі, амбітні і принципові — вони щодня творять нову історію країни і її майбутнє. Новому поколінню талантів присвячене наше літнє число. Нові героїні – збірна України з артистичного плавання.
Збірна України з артистичного плавання: Владислава Алексіїва, 21 рік, Марина Алексіїва, 21 рік, Ангеліна Овчиннікова, 19 років, Вероніка Гришко, 22 роки, Дар'я Мошинська, 15 років, Софія Мацієвська, 18 років, Марта Фєдіна, 21 рік, Олеся Дерев'янченко, 20 років, Валерія Тищенко, 18 років. Головна тренерка: Світлана Саідова, 68 років
Сім медалей на чемпіонаті світу, вісім — на чемпіонаті Європи: минулий рік українські артистичні плавчині завершили із сенсаційним успіхом. До 24 лютого 2022-го Харківська плавальна школа була найсильнішою в країні: тренери, спортсмени, тренувальні бази. Басейнів більше нема — всі зруйновані російськими обстрілами; тренуватися під щоденними прильотами неможливо. Проте треба знати наших.
24 лютого головна тренерка Світлана Саідова коротко написала в месенджер дівчатам: "Тренування скасовується". Перерва склала два тижні: вже невдовзі вона збирала підопічних у Львові, щоб вивезти їх в Італію та відновити тренувальний процес — без жодних поправок на сльози, нерви та переживання за рідних.
Світлана Саідова каже, що саме психологічний стан дівчат тоді був для неї найбільшим челенджем: люди здатні втратити мотивацію і в менш екстремальних умовах. "Спочатку здавалося, що тренування геть неважливі — важливі лише військові, якім ми маємо віддавати все", — згадує Марта Федіна, бронзова призерка Олімпіади в Токіо.
Вона майже не спала ночами — гортала стрічку новин та переживала за батька, який лишився в Харкові та активно волонтерив в найгарячіших точках. Позаяк Саідова з її залізним характером і волею змінила настрій на переможний, і вже невдовзі кожна з дівчат проявила свої найсильніші сторони. Саме тоді Марта усвідомила: у спортсменів — свій фронт.
Тоді вони за півтора місяця переробили свою програму, бо "Лебедине озеро" Чайковського, під яке вони виступали раніше, чути більше ніхто не міг. Для довідки: зазвичай програма розробляється рік.
Вже в червні, на чемпіонаті Європи в Будапешті лунав гімн України: дівчата вибороли свої перші медалі від початку війни. "Світ побачив, яка сильна та смілива українська нація", — каже головна тренерка.
Участь у міжнародних змаганнях — це не лише боротьба за нагороди, але й боротьба на інформаційному фронті. "Ми представляємо країну в світі, ми можемо нагадати про війну, розповісти, що відбувається у нас. Врешті, показати фото — кратер від прильоту поруч з моїм будинком у Харкові або те, як ми спускаємося в бомбосховище, коли лунає сирена", — каже Марта.
В Італії вони провели пів року — кажуть, дуже вдячні італійським колегам за підтримку. Ті забезпечили тренувальну базу і проживання, харчування, одяг і навіть купальники. Попри сонце та безпеку, дівчата не знаходили собі місця — відчували, що їхнє місце — в Україні. Зараз вони тренуються в Києві, чому неймовірно тішаться, попри постійні російські обстріли та блекаути.
"Коли не було електропостачання, збірна тренувалася у крижаній воді — в гідрокостюмах. Вода в душі була крижана; іноді не було ніякої, і тоді ми не могли змити хлорку з тіла, — згадують багаторазові чемпіонки та призерки міжнародних змагань Марина та Владислава Алексіїви. — Ми купили світлі окуляри, бо під водою в темряві було геть нічого не видно. Зараз виходить сонечко, стало набагато легше". Генератори, які закупила Федерація, теж допомогли.
Попри жорсткий тренувальний графік, дівчата зі збірної знаходять можливість бути корисними не лише в спорті. Кожна донатить; збирають гроші і гуртом; за рік війни перерахували близько мільйона гривень на ЗСУ та гуманітарну допомогу. Сестри Алексіїви давали майстер-класи в Португалії, а зібрані гроші перерахували в дитячий будинок, який пів року перебував під окупацією в Харківській області. 31 грудня, просто під час нескінченних тривог (того дня росія масовано обстрілювала нашу країну), робили в Харкові благодійний збір.
Спортсменки готуються до поїздки на Кубок світу в Канаді — перші міжнародні змагання в цьому сезоні. Далі на них чекатимуть Європейські ігри, що пройдуть у червні в Польщі, та чемпіонат світу — у липні в Японії. Там плавчині виборюватимуть ліцензію на Олімпіаду-2024 в Парижі. Дівчата категоричні: кажуть, МОК не має допустити росіян до участі в Олімпійських змаганнях. З ними солідарні збірні ще понад тридцяти країн. "Як ми можемо стояти поруч із терористами та ґвалтівниками, які захопили частину нашої країни, вбивають людей?! Багато українських спортсменів загинуло. Тим часом безліч російських мають військові звання та підтримують свою армію, збирають гроші для своїх солдатів, радіють обстрілам мирної української інфраструктури".
"Вони нам кажуть: "Не переживайте, ми вас рятуємо". Від чого?! — Я живу у власній квартирі, у мене є машина, у мене є все, про що тільки можна мріяти", — з презирством кажуть сестри. Вони мають на увазі не лише гучні спортивні перемоги, але й особисте: в лютому 2023, за рік після початку війни, Владислава одружилася. Про медовий місяць не йшлося, а святкувати вирішили вже після перемоги. Ніщо не здатне позбавити їх сили духу та оптимізму. Цю філософію підтримує й головна тренерка. "Успіх — до успіху! Я люблю передавати успіх. Невдачі теж розповсюджуються, як інфекція, але я хочу ділитися позитивом".
Наприкінці інтерв'ю дівчата кажуть, що розлючені та рішучі — аж так, що готові бойкотувати Олімпійські ігри. Коли про це дізнається Саідова, вона не приховує гордощів: "Пишаюся ними. Справжні патріотки, — і додає: — Ми все одно здобудемо свої нагороди, піднімемося на свої сходинки пошани. Все буде".
Більше про молоде покоління українських талантів — дизайнерів, фотографів, моделей, артистів, спортсменів та науковців, за якими спостерігає весь світ, — читайте в літньому числі Vogue Ukraine Edition. Замовляйте в офіційному онлайн-магазині українського Vogue.
Текст: Альона Пономаренко
Фото: Stephan Lisovsky
