Напередодні Дня Незалежності Vogue.ua публікує історії молодих українок та українців, які популяризують нашу культуру, науку, моду й спорт. Сміливі, амбітні і принципові — вони щодня творять нову історію країни і її майбутнє. Новому поколінню талантів присвячене наше літнє число. Нова героїня — 30-річна Анастасія "Стасік" Шевченко, співачка і бойова медикиня.
На ютуб-каналі Анастасії Шевченко, знаної любителям музики як СТАСІК, наразі сім відео. Найвідоміше з них — "Колискова для ворога" з лейтмотивом: "Ти ж хотів землі цієї, тож тепер змішайся з нею. Станеш сам моєю землею". Мабуть, це те, що кожен українець відчуває просто зараз — лють, біль, жагу до перемоги, — хоча народилися ці рядки ще у 2019-му. Анастасія — і виконавиця, і авторка тексту. На фронт вона відбула 2014 року — цей вибір став логічним продовженням її перебування на Майдані: треба було захищати країну, поки ворог не пішов далі. Але він все ж таки пішов.
Початок повномасштабного вторгнення Настя проспала. 24 лютого вона, як зазвичай, прокинулася о 7:20, побачила пропущені дзвінки від друзів, почула сирени. Але на запитання, чи був для неї російський напад несподіваним, співачка відповідає: "Я не розумію, як він міг бути неочікуваним. Тобі це прямо говорять кілька місяців поспіль, і ти такий: "Овва, непередбачувано!" Тобі не треба серцем передчувати, що буде війна. Тобі так і кажуть: вона буде, звідси нападуть, це станеться. Я була готова".
Настя була впевнена: вдруге воювати не піде. Після першого разу довго відновлювалася — тож фізично й морально відчувала, що користі від неї на фронті не буде, і планувала стати інструкторкою з першої медичної допомоги. Але 8 квітня вже їхала на передову. Її друга перевели з-під Києва на інший напрямок, у підрозділі з’явилася машина швидкої, і Настя пішла працювати другим медиком. Зараз вона в медичному екіпажі, надає допомогу пораненим.
Настя розповідає про свої найжахливіші дні на цій війні: "Найгірші й найстрахітливіші речі відбуваються не зі мною. Мені болить те, що рве серце всій країні. Коли обстрілювали вокзал Краматорська, коли знищували Маріуполь, коли виявляли дитячі катівні в Херсонській і Харківській областях. І коли загинув Рома Ратушний". Проте були і світлі миті — звільнення Харківської області, звільнення Херсона. "Це неймовірне емоційне піднесення, одні з найщасливіших моментів у житті".
Настя каже, що переосмислила поняття героїзму: "Виявилося, він не тільки у площині безпосередніх бойових дій. Людина, яка кілька десятків кілометрів під обстрілами виводила свою отару овець або череду корів, хіба не здійснила героїчний вчинок? А люди, що вивозили з-під вогню чужих дітей, хіба не герої?"
День перемоги вона наразі не може уявити. Не спрацьовує ані жоден особистий попередній досвід, ані досвід інших народів, що перемагали у війні. Немає матеріалу, звідки можна запозичити бодай щось для уявлення про майбутній мир: "Все так різко міняється, що неможливо робити прогнози: якою буде ця перемога та на яких умовах станеться".
Настя мріє про мирну Україну і робить усе, аби її бажання здійснилося: "Я на фронті не тому, що хочу, а тому, що можу. Відчуваю приплив натхнення, коли, наприклад, здужала медичну маніпуляцію, яку вважала складною й остерігалася робити. Коли є результат, це дає сили йти далі".
Всі Настині зусилля спрямовані на перемогу: "Чи пишу я вірші? Ні, не пишу. Тепер у мене час для проживання моменту. Потім буде час подумати над своїми враженнями та відчуттями. Я не можу водночас перебувати в ситуації й оцінювати її зовні. Зараз я — всередині. Знайду нові слова після війни".
Більше про молоде покоління українських талантів — дизайнерів, фотографів, моделей, артистів, спортсменів та науковців, за якими спостерігає весь світ, — читайте в літньому числі Vogue Ukraine Edition. Замовляйте в офіційному онлайн-магазині українського Vogue.
