На науковому фронті: інтерв'ю з науковицею Іриною Бєльською

Якщо ви чуєте новину про те, що до Землі наближається небезпечний астероїд, – знайте: є в світі українка на ім'я Ірина Бєльська, чий пильний погляд контролює процес. Предмет її досліджень – фізичні властивості астероїдів, зокрема тих, що наближаються до Землі і представляють потенційну загрозу у разі зіткнення, – пам'ятаєте "Армагеддон"? Ірина Бєльська – докторка фізико-математичних наук, завідувачка відділом НДІ астрономії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, членкиня журі конкурсу L'Oréal х UNESCO "Для жінок у науці", розпочинає цикл матеріалів про те, як війна вплинула на українську науку та життя українських науковиць, про підтримку міжнародної світової спільноти та про те, як зберігати ментальне здоров"я, коли росія розв'язала найкривавішу з часів Другої Світової війну.

Довідка: Премію L'Oréal х UNESCO "Для жінок у науці" започаткували в 1998, і завдяки їй понад 3800 талановитих молодих науковиць дістали визнання й підтримку в 110 країнах світу. П’ять з них стали володарками Нобелівської премії. Українську премію L'Oréal-UNESCO вручають з 2018.

Ірина Бєльська – науковиця космічного масштабу. Не лише через власні регалії та посаду (в 2021 вона очолила комісію з вивчення астероїдів у Міжнародному астрономічному союзі). Ірина стала першою українкою, що займає подібну посаду в організації, яка заснована майже 100 років тому та об'єднує 12 тисяч вчених. Але є ще дещо. На її честь назвали й один з астероїдів – це справжнє визнання.

"Мені б хотілося подякувати усім захисникам нашої країни", – каже вона в інтерв'ю VOGUE UA. Ірина родом з Харкова, і 24 лютого 2022 заскочило її саме там. "Той ранок неможливо забути, – каже вона, – звуки потужних вибухів, спалахи у вікні, безліч дзвінків та повідомлень від родичів, друзів, колег, та роздуми, що робити".

Цього року харківська астероїдна команда, яку вона очолює, планувала активну роботу над завершенням проєкту з пошуку астероїдів, батьківських тіл залізних метеоритів. Проєкт переміг у конкурсі "Підтримка досліджень провідних та молодих учених" Національного фонду досліджень України. Завдяки цьому отримали грант і всього за два роки змогли створити сучасний комп’ютерний кластер, придбали камеру для астрономічних спостережень, а головне – сформували потужну наукову команду. "Збулася моя мрія об'єднати в одній команді астрономів-спостерігачів та астрофізиків-теоретиків, – каже науковиця. – Але війна все перекреслила. Ми роз'їхалися".

Комп'ютери перенесено у безпечне місто в підвальному приміщенні, – за якоюсь страшною іронією долі цей підвал уже використовувався для зберігання астрономічного обладнання під час другої світової війни.

Чугуївська спостережна станція Каразінського університету була окупована, на ній базувалися російські військові. "Після звільнення ми дізналися, що наша спостережна станція варварськи пограбована. Наразі мої колеги намагаються врятувати все, що вціліло, але для відновлення роботи телескопів потрібно багато коштів", – каже Ірина.

Для її родини повномасштабне вторгнення розпочалося ще 8 років тому, коли довелося під обстрілами евакуювати маму Ірини з Донецька до Харкова. "Я добре пам'ятаю, як їй було важко покинути свій дім, свою улюблену дачу, – каже вона. – Тому всі побоювалися, що ще одну евакуацію, але вже у віці 85 років, вона не переживе".

Тому спочатку родина вирішила залишатися в Харкові. Облаштували коридор як сховище, налагодили канали зв'язку із сусідами та колегами для взаємодопомоги, – і залишилися в місті, яке з 24 лютого обстрілювали кожного дня. Проте Харків довелося покинути після нічного авіабомбардування. "Я ніколи не забуду звук бомбардувальника, що наближається", – з жахом згадує вона. Вона почула його першою, адже на початку війни сповіщень про повітряну тривогу не було. Побігла будити маму. Каже, єдине, що відчувала, – безсилля та ненависть до нелюдів, які бомблять житлові райони.

Відразу після початку війни їй почали писати зарубіжні колеги з пропозиціями переїхати та продовжувати наукові дослідження в їхніх колективах. "Я дуже вдячна їм за таку потужну підтримку", – зізнається Бєльська.

Наразі вона працює в Паризькій обсерваторії за підтримки французької програми PAUSE для вчених у небезпеці, її колеги отримали гранти за програмою ALLEA для роботи в Познанській обсерваторії. "Ми знаходимось у різних місцях Україні, в Польщі, Німеччині та Франції, але продовжуємо працювати над спільними науковими проектами", – говорить Ірина.

Її близькі зараз у відносній безпеці, а вона постійно на зв’язку, з друзями, родичами, колегами. "Найтяжча ситуація у тих, хто знаходиться в окупації, і за станом здоров’я не може виїхати", – каже вона. І намагається підтримувати – і морально, і матеріально: зізнається, що має велике почуття провини. "Я в безпеці, а вдома стільки горя і страждань, гинуть діти, молодь".

Проте у Ірини свій фронт: кожен свій публічний виступ на конференціях, семінарах, листування, спілкування тощо вона використовує, щоб розповісти про Україну, про російські злочини, про те, яка допомога потрібна.

Підтримка від світової наукової спільноти – надзвичайна: так, наразі відкрито багато грантових можливостей спеціально для українських вчених. Але моральна підтримка – безцінна. "Коли я виступала із запрошеною доповіддю на Генеральній Асамблеї Міжнародної астрономічної спілки в серпні цього року, – згадує вона, – запитання починалися словами "Слава Україні". Європейське планетне товариство запропонувало допомогу астрономам, які залишилися в Україні, і повністю припинило співпрацю з російськими вченими. А найбільша підтримка була від колег, з якими ми багато років співпрацюємо, які приїжджали до нашого Каразінського університету, бачили наш гарний Харків і були шоковані його руйнуваннями".

Як війна вплине на стан української науки? – Прогнози коливаються від оптимістичних (гранти, "вікно можливостей", "інтерес світу прикутий") до песимістичних ("все прийде в занепад", "нас очікує відкат на роки"). Зрозуміло, що важко працювати без електрики або в бомбосховищі. Але ми бачимо і багато прикладів, що надихають. Ірина вірить саме в оптимістичний сценарій: "В незалежній Україні виросло гарне молоде покоління науковців і науковиць, яке любить свою країну, вільне, освічене, талановите. Більшість з них працюють за кордоном, але при належних умовах вони можуть повернутися додому і сприяти розвитку української науки".

Вона каже, що особисто їй допомагають триматися кілька речей. Головна – віра в перемогу. Є і ще дещо: "Жінка завжди залишається жінкою, і навіть у тривожній валізі завжди знайдеться місце для косметики", – каже вона.

Наразі Ірина Бєльська продовжує досліджувати фізичні властивості астероїдів, зокрема тих, що наближаються до Землі і представляють потенційну загрозу у разі зіткнення. Нещодавно успішно завершився перший космічний експеримент із відхилення орбіти астероїда за допомогою кінетичного удару. "Ми з колегами входимо до наукової команди космічної місії NASA DART, проводили наземні спостереження подвійного астероїда Didymos до та після зіткнення космічного апарата із його супутником, а зараз їх аналізуємо". В найближчий час вона планує завершити і довести до публікацій результати досліджень астероїдів, які можуть бути металевими за своїм складом. В подальших планах – участь у експериментальних роботах Паризької обсерваторії, вчені якої розроблюють спектрометр для японської космічної місії MMX до супутників Марса.

Не следуй за модой — ощущай её

Подписаться

Еще в разделе

Популярное на VOGUE

Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.