Кохати те, що робиш: інтервʼю з сестрами Пашинськими, співзасновницями проєкту Co-Haty
"Я дуже полюбила Івано-Франківськ, тут моя друга батьківщина", — каже Ангеліна Сергіївна. Дивлячись на тендітну 84-річну жінку з маленьким чихуахуа на руках, навіть не припустиш, що минулого року вона виїжджала з Миколаєва під обстрілами росіян, дев’ять місяців провела в неопалюваних шкільних спортзалах — і нарешті знайшла прихисток у центрі Івано-Франківська, в нещодавно відремонтованому приміщенні колишнього департаменту освіти. Таких, як вона, тут близько 150 постояльців. Щойно в березні закінчили реконструкцію старого готелю й гуртожитку, до яких з переповнених спортзалів і кімнат переїдуть ще 350 тимчасово переміщених осіб. Сотні людей отримають власні кімнати зі зручностями — завдяки старанням сестер Анни та Тетяни Пашинських, які задіяли велику команду і створили проєкт Co-Haty.
Пашинська сістерз — так їх кличуть європейські колеги, архітектори й урбаністи, — починали свій шлях у Кам’янці-Подільському: їхній батько був одним із перших у місті дизайнерів інтер’єру. Сестри з усмішкою пригадують дитяче захоплення конструкторами Lego, завдяки яким розвинули смак до простих і практичних архітектурних рішень. Навчання у Львівській політехніці, магістратура в Технічному університеті Відня та роки планування публічних просторів в Австрії та Німеччині гартували перед майбутнім в Україні. Закінчивши проєкти у віденських і берлінських бюро, сестри в різний час повернулися до Івано-Франківська — щоб разом працювати над місцевими ініціативами.
В Україні Аня Пашинська була тісно пов’язана з масштабним інноваційним проєктом "Промприлад. Реновація", присвяченим відбудові та перетворенню старого радянського заводу на центр культурного і креативного життя міста. Спільними зусиллями сестри Пашинські організовували урбаністичні фестивалі й розвивали соціальну архітектуру Івано-Франківська. Аня каже, що почала працювати у громадській сфері через бажання досліджувати соціальну архітектуру і проєктувати простори для людей: "Мені хотілося, щоб вони могли відчути, що хтось про них піклується. Створити сприятливе середовище саме для них, простір, щоб пізнати себе й повірити в себе – і в тих, хто навколо".
2017 року спільно з партнерами Аня створила громадську організацію MetaLab, яка працювала над дизайном публічних просторів та об’єктів, а також над освітніми програмами, тематичними дослідженнями, стратегіями розвитку територій — зважаючи на принципи сталості, інклюзивності та спільної дії. Пізніше MetaLab запустила кілька потужних соціальних ініціатив, серед яких Co-Haty й Makerspace.
Проєкт Makerspace започаткували за рік до повномасштабної війни. Йшлося про комплекс приміщень на базі заводу "Промприлад", де у вільному доступі розташовані майстерні. Обробка деревини, металу й кераміки; робототехніка і 3D-друк; переробка пластику та текстилю — сукупно цей набір творчих потужностей разом із простором для громадських заходів мав сформувати міську культуру етичного виробництва та пожвавити життя спільноти ремісників і митців.
Дівчата згадують, що 24 лютого потрапили на "Промприлад" через дві години після влучання російської ракети в Івано-Франківський аеропорт. На базі майстерень миттєво сформувався хаб, який одразу запрацював на оборону міста. Об’єднавшись із колегами, що евакуювалися з прифронтових міст, сестри стали до розробки й виробництва захисних конструкцій, приладів для розмінування.
"Зрозумівши, що нам нікуди далі селити людей, компанії, університети, котрі без упину прибувають у Франківськ, ми почали шукати швидкий і безпечний спосіб створювати простори для життя в містах на Заході України", — розповідають Пашинські. Почали з порожнього гуртожитку Університету нафти і газу — спільно з групою волонтерів привели його до ладу. Спершу доводилося самим брати до рук шпателі й рівняти стіни. Згодом, розподіливши обов’язки, сестри взялися збирати гроші на переоблаштування об’єкта. Зрештою зробили майже неможливе: інвестувавши 30 тисяч доларів пожертв, за півтора місяця надали 60 кімнат родинам біженців.
Проєкт з реновації гуртожитку став для Пашинських пілотним. Уже за пів року вони отримали вагомий транш, за допомогою якого підготували ще три приміщення для 500 людей. А за рік війни, витративши близько мільйона доларів інвестицій, перетворили чотири будівлі на прихистки для 700 біженців. Сестри порахували: спільно з волонтерами й ремісниками вони щодня опоряджали житло в середньому для двох осіб, що рятувалися від російської навали.
Те, що наразі здається тимчасовим розв’язанням нагальної проблеми, має для сестер Пашинських символічну перспективу. Ремісники з майстерень Makerspace відновили кімнати, до яких колись заселяться студенти професійно-технічних освітніх закладів – і згодом вони самі стануть ремісниками. Чи це не найкраща промоція виробничих професій?
Текст: Надія Шаповал
Фото: Stephan Lisowski
