5 книжок, щоб закохатися в сучасну українську літературу
Багато хто з нас зараз перевідкриває для себе сучасну українську музику, мистецтво, літературу. Для тих, хто перебуває в пошуку "що почитати з сучасної української літератури", ми зібрали безпрограшну добірку з п'яти книжок сучасних авторів, які не можуть не сподобатися. Тут і "товсті" романи про кохання, і короткі новели... теж про кохання – вибирайте будь-яку та занурюйтесь у захопливий світ сучукрліту.
9 оповідань збірки "Месопотамія" (2014) об'єднані темою, надто особливою для Сергія Жадана – Харковом. І хоча це дев'ять прозових творів, як завжди у Жадана, в них багато поетичності – у способі сприйняття світу, у погляді на місто та його мешканців, у способі розмови зі своїм читачем. Сам письменник називає свою "Месопотамію" найінтимнішею своєю книжкою. "Була мета привернути більше уваги до цього міста (Харкова), тому що Харкова у літературі, на жаль, не так багато. Мені його, скажімо, бракує. Тому хотілося зробити таку дуже міську книгу, дуже урбаністичну і, власне, взяти за основу саме харківські ландшафти". Якщо вам хочеться ліпше зрозуміти Харків і побачити його очима одного з найпалкіших його поціновувачів, то "Месопотамія" – правильний вибір.
У текстах 34-річного письменника родом із Закарпаття Андрія Любки завжди багато чуттєвого. І це не тільки про стосунки чоловіків та жінок (хоча цьому Андрій присвятив не один десяток оповідань), а про ставлення до життя: герой Любки подорожує світом, слухає оперу, цікавиться навколишнім світом, він завжди відкритий до нового досвіду, одним словом – любить життя, і цим буквально заряджає свого читача. "Саудаде" – збірка коротких оповідань, після "прочитання хочеться одночасно вирушити в подорож Балканами, випити келих червоного вина і в зручній ложі театру слухати оперні арії". До збірки увійшли 60 оповідань – подекуди сумних, подекуди автобіографічних та дуже щирих.
Мало хто пише про кохання так, як робить це Ірена Карпа, – відверто, зухвало, сексуально, називаючи речі своїми іменами. Місце дії "Добрих новин з Аральського моря..." (2019) – Париж, де мешкає сама авторка: живий, демократичний, богемний, без кліше. Головні героїні – чотири українські емігрантки, що потрапили до Парижу в пошуках кохання, роботи, себе, або, навпаки, втікали від себе. "Річ у собі" Хлоя, музикантка й тонка натура, яка була в Україні волонтеркою; заповзятлива Богдана, яка ніде не пропаде; учасниця гурту Femen, Маша; і найцікавіше – Рита, альтер его самої письменниці. Здогадатися, що за Ритою ховається сама Карпа – легко: вона худорлява, на голові в неї "безлад", вдома двоє дітей, а ще роман із французом і бездоганне почуття гумору. Читаючи книгу, ви плакатимете й реготатимете, і, що особливо важливо, переживатимете всі перипетії з життя героїнь разом із ними –зокрема, любовні. Будьте готові до того, що цей роман "з характером": тут багато сексу, героїні лаються і виживають іноді як можуть, – наприклад, крадуть чайові офіціанта зі столика в кав'ярні, щоб мати гроші на метро.
Софія Андрухович – блискуча представниця нової хвилі української літератури, лауреатка Літературної премії імені Джозефа Конрада та "Книги року BBC". В бібліографії 39-річної Софії три романи ("Сьомга", написана у 2007-му; "Фелікс Австрія", 2014 та "Амадока", 2020), які, як ви могли помітити, з'являються раз на сім років. Що ж, це у тому числі – прикмета великих авторів (варто лише згадати Донну Тартт, чиї нові романи навряд чи можна прочитати частіше, ніж раз на 10 років). "Амадока" – квінтесенція стилю Андрухович – велика книга про великі почуття, написана густою, насиченою, багатою мовою. Головний герой, понівечений до невпізнання в одній з гарячих точок на Сході України, дивом залишився живим. Важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: він не пам’ятає ані свого імені, ані жодної близької людини, ані свого попереднього життя. Таким його й знаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: досягати глибоких шарів забуття й спогадів, з’єднувати розрізнені шматки понівеченої свідомості, зшивати разом спільну історію.
У центрі дебютного роману Євгенії Кузнєцової — історія двох сестер, Соломії та Лілічки, тридцятирічних дівчат, які опинилися в якомусь сенсі на роздоріжжі і приїхали на літо у родинний будинок до своєї бабусі Теї, щоб перепочити, подумати і, можливо, розпочати нове життя. Згодом у будинку з'являться індійська кузина, розгублена мама Соломії і Лілічки, чужа дитина, навіть рудий кіт без імені — всі на порозі змін. "Спитайте Мієчку" – неймовірно поліфонічна історія: це і роман про кохання; і зворушлива історія про міцні родинні зв'язки, та цілком особливі взаємини братів і сестер, і роман-пошук себе. До слова, авторка Євгенія Кузнєцова захистила дисертацію з магічного реалізму — магія дійсно відчувається в кожному рядку цього дивовижного роману.
