Венеційський кінофестиваль 2025: яким вийшов фільм Софії Кополи про Марка Джейкобса
На Венеційському кінофестивалі показали новий документальний фільм Софії Копполи. Кінокритикиня Наталія Серебрякова подивилася цю документальну сповідь на двох та ділиться враженнями.
Здавалося б, документальний фільм Софії Копполи про Марка Джейкобса — це портрет знаменитості, сповнений архівних кадрів і спогадів, знятий для вузького кола шанувальників моди. Але насправді ця робота виявляється набагато складнішою і цікавішою — це діалог двох митців, які вже понад тридцять років перебувають у дивному творчому симбіозі, у спільному "ми" покоління, яке виросло на гранжі, MTV та моді як універсальній мові культури.
Софія й Марк уперше зустрілися ще на початку 1990-х — у добу, коли естетика панківських підвалів і субкультур раптом почала перетворюватися на глобальний стиль. Вона тоді знайомилася з режисером і актором Спайком Джонзом і влаштовувала перформативні покази на тротуарах Нью-Йорка, а він уже створював свою легендарну "grunge-колекцію" для Perry Ellis, яка змусила світ моди знизати плечима, але потім стала іконою. Від тієї точки й почалася їхня невидима розмова — про моду як кіно і про кіно як моду.
Саме цю розмову Коппола й намагається вловити у "Marc by Sofia". Її камера не лише фіксує, а й співчуває: Софія час від часу з’являється в кадрі, ставить уточнювальні питання, але ніколи не перетягує на себе увагу. Вона уважно слухає, як Джейкобс згадує болісне дитинство, розповідає про втрату батька та розколену сім’ю, і в ці моменти важко не провести паралелі з власними автобіографічними нотками в її фільмах — від "Незаймані-самогубці" до "Десь".
Документальний фільм будується як сповідь у дзеркалі. Джейкобс зізнається: "Я завжди мріяв бути театральним режисером", і йому вторить Коппола: "А я завжди хотіла створювати одяг". Їхні взаємні бажання немов віддзеркалюють одне одного, утворюючи простір, де межа між модою і кіно зникає. І в цьому віддзеркаленні постає ключ до поетики Копполи загалом: її стрічки завжди були спробою вхопити настрій епохи, надати стилю й образу значення особистої сповіді.
Фільм структурований навколо процесу створення весняно-літньої колекції 2024 року. Ми бачимо Джейкобса в миті сумніву, натхнення і депресії після показу. У цьому є щось глибоко екзистенційне: демонстрація того, як творчість водночас рятує і руйнує людину.
Та "Marc by Sofia" — це не лише біографічний нарис. Це й своєрідна культурна карта покоління. На екрані постають фантоми впливів: від Іва Сен-Лорана та Вів’єн Вествуд до Боба Фосса й Райнера Вернера Фассбіндера. Коппола показує уривки з Гіркі сльози Петри фон Кант, "Кабаре", "Вей цей джаз" та "Мила Чаріті", підкреслюючи, як саме кінематографічні образи вплинули на лекала одягу, кольори тканин і сценографію показів Джейкобса.
Стрічка "Marc by Sofia" — не просто розповідь про дизайнера. Це й ніжна, майже інтимна декларація самої режисерки: про дружбу, про взаємне розуміння, про покоління, яке навчилося робити з естетики мову спілкування.
Отже, перед нами — не типовий документальний портрет, а щось ближче до "автопортрету вдвох". Коппола фільтрує історію Джейкобса крізь власну кінопоетику, і ми отримуємо подвійне зображення: режисерки, яка завжди була схильною до стилізованої сповіді, і дизайнера, який перетворив свою біографію на моду. Це не завжди новаторське, але завжди щире кіно. І, мабуть, найточніший спосіб описати його — це назвати "документальною love story", яку Софія Коппола знімає не про людину, а радше про зв’язок, що триває вже три десятиліття.
Читайте також
