В ніч з 14 на 15 червня під час чергової атаки Росії на Україну значних руйнувань зазнала Національна кіностудія імені Олександра Довженка — одна з найстаріших кіностудій країни. Внаслідок влучання Україна втратила значну частину власної костюмної спадщини.
Дзиґа Вертов, Олександр Довженко, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Іван Кавалерідзе — це лише декілька імен режисерів, відомих далеко за межами України, які працювали на кіностудії імені Довженка. За майже 100 років існування на кіностудї, побудованої колись на окраїні Києва, зняли понад 1000 фільмів, серед них ті, які хоча б раз у житті бачив кожен з нас: "Земля", "Пропала грамота", "За двома зайцями", "Вавілон XX", "Білий птах з чорною відзнакою".
У 20 століття це була одна з головних кіностудій Європи, яку творили "талановиті, відчайдушно-закохані у свою справу ентузіасти". "Це вони по всьому світу збирали найкращу техніку і вигадували унікальне обладнання, створювали неперевершені історичні костюми, збирали та виготовляли реквізит, декораціі, павільони з бассейнами для спецефектів, відновлювали зброю та давали друге життя транспортним засобам", — розповідають у кіностудії. Саме тому знищення колекції костюмів кіностудії — це насамперед знищення нашої культури.
Під час обстрілу були зруйновані декілька адміністративних та виробничих будівель, прибудови до павільйонів. де проходять зйомки, а також костюмерний цех, де зберігалась найбільша та найстаріша костюмна колекція України. Тут знаходилось близько ста тисяч костюмів і три мільйони одиниць різноманітного одягу, і збитки від їхнього знищення лише належить порахувати. Колекцією користувалися знімальні групи фільмів та серіалів, театрі та творчі колективи.
"В цеху зберігались костюми з таких історичних кінострічок, як "Тіні забутих предків", "Пропала грамота" та "Богдан Хмельницький". Тепер це приміщення за моєю спиною знищене вщент — не залишилося практично нічого", — говорить гендиректор кіностудії Довженка Андрій Дончик про наслідки атаки.
Унікальність колекції костюмів Національної кіностудії Довженка полягає в декількох аспектах. По-перше, вона збиралась не просто десятиліттями, а фактично 100 років, зафіксувавши розвиток не тільки національного кінематографа, а й народження та формування школи українського костюмного дизайну. По-друге, ці костюми створювали найвідоміші костюмери того часу, працючии не лише із сучасним їм тканинами, а із національним костюмом, досліджуючи його. Наприклад, разом із Сергієм Параджановим над фільмом "Тіні забутих предків" працювала художниця Лідія Байкова. Тоді разом із режисером вони вивчали побут та традиції гуцулів, живучи в експедиції в Криворівні, ходили на весілля та похорон, аби максимально відтворити народній костюми Гуцульщини. У фільмі Параджанова актори носять унікальні вишиті сорочки, кептарики, хустки та багато національних прикрас — сгарди, коралі, дукачі. Відновити ці музейні речі, яки були знищені російськими ракетами в ніч на 15 червня, тепер неможливо.
Ще одна картина, костюми якої були знищені внаслідок обстрілу — "Пропала грамота" 1972 року Бориса Івченка, де роль козака Василя зіграв легендарний актор Іван Миколайчук. Символічно, що фільм вже зазнав утисків з боку російського режиму. Так, картина Івченко вийшла у прокат лише через 10 років після прем'єри — у 1983 році, адже тодішня радянська влада звинуватила його авторів – сценарій написав Іван Драч, який додав до нього посилання на твори Григорія Квітки-Основ’яненка, Марка Кропивницького, народні повір’я, пісні та козацькі перекази — у "замилуванні козацькою старовиною".
Справжня любов до козацької культури помітна і в костюмах: Миколайчук та інші актори носять шаровари, льняні сорочки, кептарики, а на жінках можна побачити самобутні аксесуари — намітки та коралі. За рахунок сценарію Драча та роботи художників команді вдалось іронічно переосмислити українську історію у межах розважального пригодницького кіно, яке люблять всі покоління українців.
Всі ці предмети — від аксесуарів та білизни до взуття — десятиліттями народжувались в цехах кіностудії Довженка. Важливо розуміти, що костюми не тільки створювались талановитим майстрами, але й, що стосується фільму"Тіні забутих предків", були віднайдені в експедиціях, які передували зйомкам — наприклад, Параджанов та Байкова знайшли багато аутентичного одягу в Криворівні та Кривопіллі. Через обстріл було знищено речі музейного рівня, які до сьогодні могли користуватися сучасні киношники, працюючи на зйомках кіно, серіалів або кліпів.
В інтерв'ю Суспільне Культура Антоніна Белінська, художниця з костюмів, які спеціалізується на історичному кіно та працювала зокрема над образами для фільму "Захар Беркут", зазначила, що "матеріальна база кіностудії Довженка — і костюмерний цех, і реквізитний цех — завжди була основою для зйомок великих історичних фільмів". За словами Антоніни, в Східній Європі було всього дві таких бази — окрім Києві, це кіностудія Barrandov у Чехії, де можна було знайти реквізити для історичних зйомок.
Саме тому знищення костюмерного цеха кіностудії Довженка — велика втрата для спеціалістів, що займаються кіновиробництвом, і для всієї країни.
