Цьогоріч на головну номінацію "Оскара" — найкращий фільм — претендує лише одна картина, знята жінкою-режисеркою. Це "Субстанція" Каролі Фаржа. Ми зібрали сім фільмів, знятих жінками-режисерками, які варто переглянути та які заслуговують на більшу увагу.
"Субстанція"
"Субстанція", написана і зрежисована француженкою Каролі Фаржа, розповідає про Елізабет Спаркл (Демі Мур), колишню знаменитість, що навіть має власну зірку на Голлівудській алеї слави, а зараз є ведучою популярного телевізійного фітнес-шоу. Та в день її 50-річчя продюсер Гарві (Денніс Квейд) звільняє Елізабет, кажучи, що та вже застара. І тут у житті Елізабет постає "Субстанція" — інноваційний препарат для регенерації клітин, здатний створити молоду копію людини. І в такий спосіб на світ з’являється прекрасна Сью (Марґарет Кволлі). За сюжетом, молодша і старша версії героїні ділять одне життя, чергуючись кожні сім днів. Але вже невдовзі двом версіям Елізабет стає тісно в одному житті, і це роздвоєння перетворюється на справжню війну…
Цікаво, що до фільму був суворий кастинг, і з Демі Мур конкурувало щонайменше п’ять кандидаток. Але Демі виявилася найкращою. До того ж, за словами режисерки, її особливо вразили складні стосунки Мур із власним тілом.
"Все, що ми уявляємо як світло"
"Усе, що ми уявляємо як світло" був першим за 30 років індійським фільмом в основному конкурсі Каннського кінофестивалю. Це повнометражний ігровий дебют Паял Кападія, яка, втім, імплементувала у стрічку напівдокументальний підхід. "Усе, що ми уявляємо як світло" розповідає про двох подруг-мігранток. Вони залишили свої рідні міста та вирушили в Мумбай працювати в лікарні, адже саме так вони можуть здобути фінансову та особисту незалежність. Кожна з жінок має трагічну історію кохання, яка вирішиться несподіваним чином…
Фільм закохав у себе критиків та глядачів, зокрема, візуальною естетикою: меланхолійним реалізмом, що сповнений мальовничими панорамами нічного Мумбая та сомнамбулічним синім кольором, який фігурує у загальній палітрі фільму. А також своїм висловлюванням, адже режисерка намагається шукати світло в історії про непрості жіночі долі в Індії. "Усе, що ми уявляємо як світло" здобув Гран-прі, другу за важливістю нагороду Канн.
"Птах"
Андреа Арнольд — володарка "Оскара" за короткометражний фільм "Оса" 2003 року, але вона ніколи не було номінована за повнометражну роботу, незважаючи на визнання критиків, дві премії BAFTA та три премії журі Канн за такі фільми, як "Червона дорога", "Акваріум", "Грозовий перевал" і "Американський мед".
"Птах" розповідає про розчаровану 12-річну дівчинку (Нікію Адамс), що конфліктує зі своїм батьком (Баррі Кеоган) і дружить із таємничим бродягою (Франц Роговський), який шукає відповіді про власну родину. Події фільму відбуваються в маленькому містечку Кент, який зображено потойбічним та глибоко прекрасним. Якщо хтось із сучасних кінорежисерів заслуговує на "Оскар" за найкращу режисуру за всю свою творчість, то це точно Андреа Арнольд.
"Сантош"
Події індійської кримінальної драми "Сантош" відбуваються в сільській місцевості на півночі Індії, а Шахана Ґосвамі грає роль вдови, яка успадкувала посаду поліцейського констебля свого покійного чоловіка. Прем’єра фільму відбулася в Каннах; він був номінований на 78-й церемонії вручення нагород BAFTA за видатний дебют британського сценариста, режисера чи продюсера. Фільм зняла британсько-індійська режисерка та документалістка Сандхія Сурі.
"Вермільйо"
"Вермільйо" — трагічна історія італійської режисерки Маури Дельперо: снігова казка, яка розгортається у віддаленому альпійському селі на тлі Другої світової війни. Донька шкільного вчителя (Мартіна Скрінці) закохується в армійського дезертира (Джузеппе Де Доменіко) з катастрофічними наслідками. Італійська режисерка Маура Дельперо — те ім’я, за яким треба слідкувати: раніше режисерка справила фурор фільмом "Материнство", дія якого відбувається в аргентинському притулку для матерів-підлітків, яким керують черниці.
Прем'єра "Вермільйо" відбулася на 81-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, де він отримав Великий приз журі.
"Зелений кордон"
Один із найрезонансніших фільмів минулого року — "Зелений коридор" легендарної польської режисерки Агнєшки Голанд. Фільм розповідає про гуманітарну кризу на кордоні між Польщею та Білоруссю, спричинену у 2021 році режимом Лукашенка.
Непідступними й болотистими лісами, що складають так званий "зелений кордон" між Білоруссю і Польщею, біженці з Близького Сходу й Африки намагаються дістатися до Європейського Союзу. Білоруська пропаганда заманює мігрантів до кордону та обіцяє легкий прохід до ЄС. У цій прихованій війні переплітаються життя новоспеченої активістки Юлії, молодого прикордонника Яна та сім'ї сирійських біженців. "Зелений кордон" здобув спеціальний приз журі Венеційського кінофестивалю в 2023 році.
"Втеча від себе"
Цього року з номінації найкраща жіноча роль випало багато передбачуваних переможців — Ніколь Кідман, Анджеліна Джолі, — але ще одна особа, яка заслуговує на згадку в цьому списку, — Сірша Ронан, чотириразова номінантка на премію "Оскар". Вона блискуче зіграла роль молодої жінки Скай, яка лікується від алкогольної залежності. Після тривалого лікування Скай повертається у своє рідне місто в глибинці Шотландії. Там Скай намагається знов навчитися довіряти собі, та повернути повагу та місце у місцевій спільноті.
Фільм знятий німецькою режисеркою Норою Фінгшайдт та заснований на однойменному автобіографічному романі Емі Ліптрот.
