Фільми у жанрі боді-горрору – у центрі уваги: у Каннах-2024 тільки і було розмов що про "Субстанцію" з Маргарет Квеллі та Демі Мур, а три роки раніше боді-горрор "Титан" французької режисерки Джулії Дюкурно забрав головну нагороду фестивалю.
Зазвичай боді-горори зосереджені на трансформаціях, мутаціях, хворобах та тілесних бажаннях, які часто виходять з-під контролю. Тому вони і крадуть всю увагу на фестивалях, бо вдало поєднують проблеми, які турбують кожного, оригінальність та візуальну довершеність. Неофіційним королем боді-горорів визнано Девіда Кроненберга, який рідко знімає за межами жанру. Йому на п’яти серйозно наступають син Брендон, який після трьох фільмів довів, що більше не залежить від слави батька, та француженка Джулія Дюкорно.
У нашій добірці зібрали 6 стильних та особливих боді-горорів, які розповідають не стільки про трансформації тіла, скільки про необачні бажання: від вічної молодості — до екстремальних сексуальних фетишів.
"Субстанція", режисерка Коралі Фаржа
Популярній акторці Елізабет Спаркл (Демі Мур) за п’ятдесят. Вона красива і чудово почуває себе у ролі ведучої рейтингового фітнес-шоу. Аж допоки її продюсер, що ненавидить жінок, не вирішує знайти їй молодшу заміну. Щоб утримати популярність та не дати часу перемогти, Елізабет приймає загадковий препарат "Субстанція". Так народжується Сью (Маргарет Квеллі), яка має стати "новою Елізабет".
Коралі Фаржа використовує боді-горор, щоб поговорити про старіння, актуальні стандарти краси та спробу втримати вічну молодість. А щоб її розмова виглядала привабливіше, вона поміщає своїх героїнь у досконалий візуапьно фешн-світ. Іронія цього жесту очевидна: Фаржа використовує глянець, щоб покритикувати глянець. І це чудово працює.
"Безмежний басейн", режисер Брендон Кроненберг
Письменник-невдаха (Александр Скашґорд) відпочиває на all inclusive курорті зі своєю дружиною (Клеопатра Коулмен). Там він знайомиться з групою заможних туристів і туристок, які знають, що на цьому райському острові за гроші можливо все. А якщо їх забавки раптом виходять за рамки закону, то за певну плату місцева влада може створити та стратити клона замість винуватця трагедії.
"Безмежний басейн" — однозначний претендент на найкращий дует у горор-кіно: від Александра Скашґорда та Мії Ґот ("МаХХХін") просто неможливо відірватися. Загалом, як і від подій на екрані, адже щоразу розваги заможного класу стають все екстримальнішими, а стробоскопи та кольорові фільтри додають цьому шаленству відповідний стиль. Кроненберг доводить все до межі, але вдало зупиняється на тому краю, де естетика, здавалося би, мала поглинути його висловлювання про привілеї та класові розриви.
"Божественність", режисер Едді Альказар
Події фільму відбуваються у паралельному світі. Там винайшли хімічну речовину, "Божественність", яка дає людині безсмертя. Побічних ефектів лише два — неможливість подарувати життя та розум, що продовжує старішати тоді, як тіло залишається молодим.
"Божественність" говорить про те ж, що і "Субстанція", але робить це в інший спосіб. Цей фільм авангардніший, вільніший у формальних прийомах, занурений в естетику раннього Лінча та більш науково-фантастичний. Тут багато тіл та тілесності і на наших очах відбуваються фізичні трансформації. Щоб все це поєдналося, Альказар зібрав дуже різних акторів — тут і зірки старої фантастики, і порноактори, і актори незалежного кіно і навіть є невеликі епізоди за участі Белли Торн.
"Антивірусний", режисер Брендон Кроненберг
У недалекому майбутньому розвивається індустрія свідомого зараження. Фанати і фанатки купують за шалені гроші екземпляри вірусів, якими хворіли їхні кумири. Головний герой (Калеб Лендрі Джонс) намагається скористатися цією системою, через що втягується у смертельну пригоду.
"Антивірусний" — це холодний та стерильний, як клініка чи аптека, фільм. Заявленому фанатському шаленству він протиставляє мінімалізм та дуже однозначне висловлювання про одержимість зірками. Тут ще немає тих атракціонів, які, здається, все більше затягують Брендона Кроненберга в пізніх роботах ("Антивірусний" — це його дебют), але вже є сильний концепт та оригінальність, які триматимуть до фіналу.
"У моїй шкірі", режисерка Маріна де Ван
Естер (Маріна де Ван) випадково пошкодила ногу. Перед тим, як піти до лікарні, вона пробує свою шкіру на смак, а згодом виявляється, що дівчина не дуже чутлива до болю. Поступово її звичка їсти себе стає все нав’язливішою і призводить до проблем в особистому житті та кар’єрі.
Дебют режисерки відбиває цікавий період у французькому кіно, коли екстремальна тілесність була нормою, а каннібалізм — одним з об’єктів дослідження. Маріна де Ван жорстко, але іронічно показує чому погані звички — це погані звички і чим шкодить метафоричне "поїдання себе". Ще однією темою можна назвати побутове лицемірство, коли назовні I’m Fine, а всередині відбувається щось лихе.
"Автотроща", режисер Девід Кроненберг
Продюсер Джеймс Баллард (Джеймс Спейдер) потрапляє в автотрощу, після якої знайомиться з послідовниками культу аварій. Разом з ними він збуджується від кадрів автотрощ, а тим паче від небезпеки, що пов’язана з авто. І чим далі заходить захоплення героїв, тим вищими стають ставки цієї сексуальної гри.
Жоден список боді-горорів не може обійтися без Девіда Кроненберга і наш не виключення. У "Автотрощі" режисер демонструє зацикленість людей на автівках та те, як технології змінюють всі аспекти нашого життя. Зокрема, сексуального.
Відверта екранізація скандального роману Джеймса Балларда отримала спеціальний приз журі у Каннах, попри те, що аудиторія осудливо кричала на показах. Це був лише перший скандал, у який втрапило кіно. Невдовзі виявилося, що дистриб’ютор бойкотував вихід фільму у США, внаслідок чого картина вийшла там аж за рік після канадського прокату.
Текст: Алекс Малишенко
