Мартін Парр — культовий британський фотограф, про якого ви маєте знати
Мартін Парр — відомий британський фотограф, один із найвпливовіших документалістів XX і початку XXI століття, — помер у віці 73 років цими вихідними, 6 грудня. Він здобув світове визнання завдяки знімкам, у яких поєднував гумор, іронію та яскраві кольори, уважно спостерігаючи за повсякденним життям британців.
Мартін Парр залишив по собі значну культурну й візуальну спадщину. Його внесок у розвиток документальної фотографії визнаний у Великій Британії та далеко за її межами. Парр був одним із перших фотографів, які свідомо працювали з яскравим кольором у жанрі соціальної фотографії. У той час, коли більшість документальних проєктів знімали в чорно-білому форматі, такий вибір виглядав нетиповим і викликав суперечки та критику.
Широке визнання Мартін Парр здобув у 1986 році після виходу серії The Last Resort. У цьому проєкті фотограф задокументував відпочинок представників робітничого класу в курортному містечку Нью-Брайтон у графстві Мерсісайд. На фотографіях — переповнені пляжі, сімейні пікніки, черги до кафе, дитячі атракціони та сцени повсякденного дозвілля. Яскраві кольори, активне використання спалаху та знімання з близької відстані стали ключовими ознаками стилю Парра. Серія The Last Resort зафіксувала атмосферу Британії періоду правління Маргарет Тетчер і стала важливою віхою в історії документальної фотографії.
Саме завдяки Мартінові Парру документальна фотографія почала змінюватися. Вона поступово відійшла від суворої та похмурої чорно-білої естетики й стала яскравішою, відкритішою та емоційнішою. Частина критиків вважала фотографії Парра чесними й уважними до соціальних деталей. Інші звинувачували його у вуайєризмі та іронічному погляді на героїв. Попри це, з часом ставлення до його творчості змінилося, а серію The Last Resort почали сприймати як важливий документ своєї епохи.
В інтерв’ю журналу The Architectural Review у 2020 році Мартін Парр казав, що створює серйозні фотографії, які, на перший погляд, мають легковажний вигляд. Втім, саме поєднання уважного соціального погляду та зовнішньої простоти стало однією з ключових особливостей його стилю.
Мартін Парр народився у 1952 році в місті Епсом у графстві Суррей. Захоплення фотографією з’явилося ще в підлітковому віці. Вирішальний вплив на його вибір професії мав дід — Джордж Парр, який займався фотографією як аматор. Уже у 14 років Мартін чітко усвідомив, що хоче стати фотографом і присвятити цьому життя.
З середини 1970-х і до кінця 1980-х років Мартін Парр жив у Західному Йоркширі. Там він знімав життя сільських фермерських і релігійних громад. Результатом цього періоду стала серія The Non-Conformists. Це чорно-білий проєкт, який вирізняється стриманістю та уважним спостереженням за деталями повсякденного життя. Серію широко експонували, і вона закріпила за Парром репутацію серйозного документального фотографа.
У 1980 році Мартін Парр одружився із С’юзан Мітчелл. Подружжя переїхало на західне узбережжя Ірландії та оселилося в місті Роскоммон. У цей період Парр працював із камерою Leica M3 та 35-міліметровим об’єктивом. В Ірландії він створив кілька важливих серій. Серед них — Bad Weather (1982), знята за допомогою підводної камери, Calderdale Photographs (1984) та A Fair Day: Photographs from the West Coast of Ireland (1984). Усі ці проєкти були виконані у чорно-білому форматі.
У 1982 році Мартін Парр повернувся до Англії та оселився в місті Волласі. Саме в цей період він остаточно перейшов до кольорової фотографії. На нього вплинули британські фотографи Пітер Фрейзер і Пітер Мітчелл, а також американські автори Джоел Меєровіц, Вільям Егглстон і Стівен Шор. Важливу роль знову відіграли роботи Джона Гайнда, зокрема листівки з курортним життям. Вони стали прямим джерелом натхнення для серії The Last Resort: Photographs of New Brighton.
У 1987 році Мартін Парр і С’юзан Мітчелл переїхали до Брістоля. Там фотограф працював над низкою масштабних документальних проєктів. Серія The Cost of Living (1987–1989) була присвячена зростанню середнього класу в торійській Британії. Проєкт Small World (1987–1994) досліджував масовий туризм і глобалізацію. Серія Common Sense (1995–1999) зосереджувалася на темі споживацтва. Через ці проєкти Мартін Парр уважно фіксував сцени повсякденного життя: пляжі, туристичні маршрути, зали бінго, перукарні, церковні ярмарки, громадські зібрання та соціальні ритуали.
У 1994 році Мартін Парр став повноправним членом агентства Magnum Photos. Це рішення було непростим і викликало внутрішні дискусії. Його кандидатуру підтримали з перевагою лише в один голос. Співзасновник Magnum Photos Анрі Картьє-Брессон назвав Парра "прибульцем з іншої сонячної системи". Попри це, згодом Парр став важливою фігурою в агентстві. У 2014–2017 роках він обіймав посаду президента Magnum Photos.
У пізніші роки Мартін Парр активно працював у сфері fashion- та редакційної фотографії. Він співпрацював із брендами Louis Vuitton і Jacquemus. Також він працював з Алессандро Мікеле під час його роботи в Gucci над модними кампаніями й видавничими проєктами. У 2020 році Мартін Парр зняв обкладинку британського Vogue. Серед його останніх робіт — портрети акторки Кеті Берк для листопадового номера журналу.
За свою кар’єру Мартін Парр опублікував близько 60 авторських фотокниг і провів понад 90 виставок у різних країнах світу. Серед них — міжнародна мандрівна експозиція ParrWorld. Його роботи зберігаються в музеях і приватних колекціях.
Фундацію Мартіна Парра заснували у 2015 році в Брістолі. Вона зберігає особистий архів фотографа, а також роботи інших британських та ірландських фотографів. Фундація має власний виставковий простір і відіграє важливу роль у розвитку документальної фотографії. Упродовж багатьох років Мартін Парр підтримував молодих авторів і викладав фотографію в університетах.
Завдяки використанню макрооб’єктива та кільцевого спалаху Мартін Парр показав британську культуру ніби під мікроскопом. Його фотографії уважно фіксували соціальні звички, контрасти та деталі повсякденного життя. Саме цей підхід зробив Мартіна Парра одним із найвпливовіших британських фотографів свого часу.
Читайте також
Як художник Іван Грабко наповнює історичну архітектуру сучасним мистецтвом
У Нью-Йорку відкрилася перша велика музейна виставка Бориса Михайлова
Фотографка Анна Баранецька: "Я прагну, щоб українське візуальне мистецтво мало свій голос у світовому просторі"
