Людська психіка сприймає війну як катастрофу для життя, включно з усіма сферами. Стосунки в парі — одна з тих, де в такий період частіше виникають конфлікти, сварки, змінюється форма відносин. Онлайн-платформа "Розкажи мені" розібралася, чому саме так відбувається, а vogue.ua публікує поради жінкам і чоловікам, які допоможуть краще зрозуміти партнера в цій стресовій ситуації.
Злість та претензії одне до одного.
Психіка людини досить передбачлива, але важливо зрозуміти значення та сенс своїх емоцій і навчитися правильно їх висловлювати. Злість – базова потреба: так ми вибудовуємо міжособистісні межі контакту з людьми та партнерами в стосунках. Насправді зараз злість ми відчуваємо насамперед на ситуацію загалом – ту, яку неможливо вирішити на своєму рівні.
Голослівні фрази "Ти нічого не можеш вирішити!", "Ти мене не розумієш" тощо заганяють партнера в глухий кут. Критика зі знецінюванням особистих амбіцій другої половинки не принесе жодного результату. Зрозуміти це допоможе відповідь на запитання: якого результату ви вже досягли, пригнічуючи самолюбство вашого партнера? Наскільки ви вже щасливі з тим результатом, що є зараз?
Варто навчитися підтримувати та чути одне одного, розв’язувати проблеми разом, а не самостійно, щоб потім не відчувати злість та образу. Говоріть одне з одним через конструкцію "Я — повідомлення" замість "Ти — повідомлення". Наприклад: "Я прошу твоєї допомоги" замість "Ти мені не допомагаєш!".
"Чоловіки не плачуть".
У жіночій уяві здебільшого чоловік — це сила, рішучість, уміння ухвалювати рішення та відповідати за добробут сім’ї. І коли жінка бачить в очах чоловіка страх, розпач, безпорадність та сльози — її сподівання розбиваються з болем у серці. Найчастіше в таких випадках чоловік закривається в собі й уникає спілкування з остраху бути собою та виявити свою людську природу.
Важливо розуміти: є людина, а є її реакції. Не змішуйте ці поняття, тому що плачуть від болю всі люди, як і сміються від радості, за винятком, якщо сміх не спричинений захисною реакцією на те, що відбувається. Кожна реакція чи погляд не характеризує зміни ставлення до вас особисто. Навчіться відокремлювати емоції партнера та почуття до вас.
Будь-яка криза, включно з війною, показує, що насправді відбувається в парі. Шукати відповідальність за стосунки варто спільно — так, кожен відповідає за свою половину і шукає причини в собі, а не в партнері. Страх відчувають навіть найсильніші люди, бо саме він є інстинктом самозбереження. Тому це нормально, що в критичних умовах і чоловіки, і жінки відчувають страх.
Нині, у період змін, жінки змушені бути сильнішими, брати відповідальність за себе та дітей у чужій країні, освоювати нові території, забезпечувати собі життя. Жінку, байдуже, поряд вона або на відстані, треба обійняти — у прямому й переносному сенсі слова. Не диктувати нових умов, а вислуховувати. Цікавтеся, як пройшов її день, чим вона опікувалася, як вона спала і що їла.
У період кризи важлива мета кожного з партнерів — перемогти свою гендерну належність. Для жінки — навчитися бути самостійною та зрілою, щоб у подальшому житті більше розуміти свого чоловіка. Для чоловіка — бути самодостатнім, через турботу про себе й ближніх та рідних людей.