Поділитися

Чи варто при виборі косметики покладатися на мобільні додатки: поради експертів

Мобільні застосунки для аналізу складу косметики б'ють рекорди популярності. Вони економлять час, дають знання і створюють ілюзію повного контролю. Але чи справді вони є об'єктивним джерелом інформації, чи лише підживлюють наші страхи? Відповідають експерти.

Етикетки продуктів стають дедалі складнішими, а ми – дедалі уважнішими до того, що наносимо на шкіру. І тут на допомогу приходять технології. Застосунки для сканування інгредієнтів не виходять з моди вже декілька років. Вони обіцяють миттєво розшифрувати склад та допомогти зробити свідомий вибір. Але чи справді вони полегшують життя?

Реклама.

Попит на прозорість

Популярність застосунків для аналізу інгредієнтів косметики легко пояснити. Сучасний споживач хоче знати, чи немає у складі прихованих алергенів, канцерогенів або компонентів, що викликають подразнення. Чи справді продукт "веганський", етичний та cruelty-free. Чи примітки на пакуваннях типу "organic" чи "Eco" правдиві.

Ми шукаємо в них простий функціонал: сканер штрих-коду, зрозумілу базу даних інгредієнтів та найголовніше – фінальну оцінку: зелений, жовтий, червоний. "Так, ні, можливо".

Ложка дьогтю: що замовчують "оцінки"

Саме в простоті застосунків і криється головна проблема. Перш ніж сліпо довіряти "червоній" позначці, варто зрозуміти кілька ключових обмежень цих інструментів. "Із розвитком усвідомленого споживання інтерес до застосунків, які аналізують склад косметики, значно зріс. Це й не дивно: справді, складно розібратися у численних хімічних термінах на етикетках засобів для догляду за шкірою, волоссям і тілом. Тому додатки, які швидко дають "оцінку" продукту, здаються зручним рішенням", – каже Наталія Бобок, кандидатка медичних наук, лікарка, засновниця бренду Instytutum.

1. "Clean" не означає "краще"

Багато застосунків побудовані на ідеології clean beauty і демонізують цілі категорії інгредієнтів (як-от емульгатори, консерванти, стабілізатори формули). Проте науковий консенсус та офіційні регулятори (як FDA чи European Commission) визнають ці компоненти безпечними у тих концентраціях, що використовуються в косметиці. Застосунки часто підживлюють "хімофобію" (страх перед хімією), хоча все, що нас оточує, включно з водою, є хімією.

2. Небезпека – в концентрації, а не в інгредієнті

Це золоте правило токсикології. Застосунки часто маркують інгредієнт як "небезпечний" або "токсичний", повністю ігноруючи його концентрацію в продукті. У дуже малих дозах компонент може бути абсолютно безпечним, тоді як у величезних неправильних дозах навіть найдоказовіший актив може бути небезпечним.

3. Достовірність даних

Рейтинги не завжди базуються на загальновизнаних наукових дослідженнях. Деякі застосунки (наприклад, Think Dirty) спираються на бази даних на кшталт EWG (Environmental Working Group), які самі часто піддаються критиці з боку наукової спільноти за вибіркову інтерпретацію даних та створення необґрунтованої паніки.

"Але на ринку є ряд брендів, які використовують компоненти, що хоч і дозволені в певних концентраціях, але справді шкодять і несуть загрозу для шкіри. Вони часто включені у застарілі формули продуктів, які довго не оновлювались, використовуються брендами, які зосереджені на економії щодо складу продукту та не мають розвиненого напрямку контролю якості і впровадження нових технологій", – каже Наталія Бобок і надає "чорний" список.

До них відносять:

Мінеральні олії – продукт нафтопереробки, який може пошкоджувати захисний бар'єр шкіри. Відповідальні бренди замінюють мінеральні олії на сквалан, олію ши (або каріте), ланолін;
Парабени – консерванти, полеміка щодо яких триває. У малих дозах він вважається прийнятно безпечним;
Сульфати – піноутворювачі. Вони не викликають рак, як вважалося раніше, але можуть провокувати трансепідермальну втрату вологи, подразнення і сухість, якщо шкіра чутлива;
Гідрохінон, який можна знайти в американських засобах для боротьби з пігментацією. Він заборонений в ЄС, а в США продається за рецептом, оскільки може бути токсичним для клітин шкіри, спричиняти порушення пігментації, подразнення, запалення;
Ретиноїди старого покоління у високих концентраціях без захисних "буферів" можуть викликати хімічні опіки, дерматит, лущення;
Бензофенон (хімічні протисонцеві фільтри старого покоління) — викликають контактний дерматит, фотосенсибілізацію, діють як ендокринні руйнівники.

З цим не згодна Вікторія Вікентьєва, спеціалістка A’s Laboratory: "Ці компоненти зовсім не токсичні, не шкідливі. Наприклад, трихологи рекомендують використовувати шампуні з сульфатами для жирної шкіри голови. Багато професійних брендів використовують сульфати і вони допомагають краще промивати. Далеко не усім підходять безсульфатні засоби. Ті ж самі мінеральні олії часто містяться в аптечних засобах від атопічного дерматиту. Третиноїн (ретиноїд старого покоління), до прикладу, є один з найефективніших в антиейдж, антиакне. Адапален призначається для лікування акне. Так, вони можуть викликати сухість, подразнення, але й мають рекомендуватися виключно косметологом чи дерматологом. Не хочеться цькувати компоненти, які не токсичними, а навпаки є в міжнародних протоколах".

Як користуватися додатками свідомо: інструкція з безпеки

Це не означає, що застосунки непотрібні. Це означає, що ними треба користуватися, не виключаючи критичного мислення.

"У токсикології саме доза визначає ризик. Тому маркування інгредієнта як "токсичного" поза контекстом його концентрації є науково некоректним. Саме через такий спрощений підхід і виникають категоричні та хибні висновки про "небезпечність" тих чи інших компонентів. У результаті люди відмовляються від дієвих засобів на користь тих, що здаються їм більш "безпечними", хоча на практиці вони можуть виявитися значно менш ефективними", – ділиться Вікторія Вікентьєва, спеціалістка A’s Laboratory.

З нею згодна і Олена Березіна, лікарка-дерматовенерологиня, головна тренерка Alfa Medical & Spa Development: "Це може призвести до формування тривожності, буде давати емоційну нестабільність, коливання у виборі, нерозуміння, які засоби врешті обирати. Важливий насправді контекст: частота і кількість застосування. Мені дуже шкода, що багато засобів ми демонізуємо, а вони є абсолютно нормальними: все вирішує кількість. Немає поганих продуктів, є просто їх доза та концентрація. Теж саме можна сказати і про склад продуктів харчування".

1. Дивіться не на бал, а на склад. Якщо застосунок позначив продукт "червоним", не панікуйте. Подивіться, який саме інгредієнт викликав таку оцінку. Можливо, це компонент, на який у вас немає алергії і який визнаний безпечним в усьому світі.
2. Використовуйте як відправну точку. Рейтинг застосунку – це не вирок, а привід зробити додатковий research. Пошукайте додаткову інформацію про "страшний" інгредієнт на авторитетних наукових чи медичних сайтах.
3. Перевіряйте регіональну базу. База даних, створена у Франції (наприклад, відома Yuka), може не знати й половини продуктів з українського ринку. Це призводить до неточностей.

"Будь-яка система оцінки, яка зводить складні речі до "чорного" і "білого", створює підґрунтя для тривожності. У харчуванні це може підсилювати орторексичні тенденції — коли людина буквально боїться з’їсти щось "неправильне". У нашій сфері це часто призводить до невиправданої демонізації цілком звичних компонентів", – додає Вікторія Вікентьєва.

Наскільки "цифровий страх" виправданий з погляду сучасної доказової дерматології?

"В косметології та дерматології все набагато складніше, ніж просто "добре" чи "погано", – розповідає Наталія Бобок. У Європі безпека косметики суворо регулюється — основним документом є Регламент (EC) No 1223/2009. Він визначає вимоги до складу, маркування та безпечності продукції". Наталія каже, що виробники в ЄС обов’язані гарантувати безпеку засобу, вести повне технічне досьє (Product Information File, PIF) та виконувати всі процедури оцінки. Без цього косметику просто не допустять до реалізації. Подібна ситуація і в США: там косметика регулюється Modernization of Cosmetics Regulation Act (MoCRA, 2022), який розширює повноваження FDA у сфері контролю безпеки, реєстрації виробництв та відстеження побічних ефектів. "В Україні ж наразі немає повноцінної регуляторної системи для косметики, тому європейські та американські стандарти часто виступають орієнтиром як для брендів, так і для споживачів", – додає Наталія.

Вона пояснює, що, з одного боку застосунки фіксують інгредієнти, які давно не оновлювалися та не відповідають сучасним дерматологічним та фармацевтичним рекомендаціям. Вони також дозволяють користувачеві розуміти, де виробник використовує базові або малоефективні склади, які не адаптовані до поточних наукових даних. З іншого боку, важливо наголосити, що якщо продукт офіційно допущений до продажу на території США та країн Європи, він відповідає вимогам регуляторних органів. "Тому аналізатори – додатковий інструмент для обізнаності користувачів, але не абсолютний критерій якості. Комплексний підхід, де враховується і склад, і доказова база, і регуляторне схвалення залишається найбільш коректним", – впевнена Наталія Бобок.

Висновки

Застосунки для аналізу інгредієнтів — потужний інструмент. Вони змушують бренди бути більш прозорими. Але вони не замінять лікаря-дерматолога чи хіміка-технолога. Краще використовувати їх, щоб ставити правильні запитання, а не щоб отримувати прості відповіді. І варто пам’ятати, що навіть добре вивчений компонент може викликати індивідуальну реакцію у клієнта. Тому експертна оцінка завжди поєднується з персоналізованим підходом до підбору догляду.

Читайте також