30 червня в PinchukArtCentre відкрили одразу три персональні виставки. Це проєкт Inside Out французького художника JR, "Траєкторії польотів" Жанни Кадирової та "Історія стосунків" Пьотра Армяновського.
Перші два поверхи експозиційного простору відведено для демонстрації робіт JR. З автором український глядач познайомився ближче ще на початку повномасштабного вторгнення. Тоді художник разом із командою приїхав у Львів, де створив роботу "Валерія", яка згодом стала обкладинкою журналу Time за березень-квітень 2022.
JR відомий перш за все своїми перформансами на вулицях світу, якими привертає увагу людей, що не є типовими відвідувачами музеїв. Від передмість Парижа до нетрів Бразилії та вулиць Стамбула, JR розклеює величезні портрети маловідомих людей. У 2011 році, після отримання TED Prize, JR створив Inside Out — глобальний художній проєкт, що допомагає спільнотам через демонстрацію великомасштабних чорно-білих портретів в громадських місцях заявити про себе. Станом на травень 2023 року у проєкті взяло участь понад пів мільйона людей із більш ніж 150 країн і територій, створивши власні інсталяції або зайшовши в одну з фотокабінок Inside Out.
Крім серії літографій, що презентують глобальну художню практику митця, зосереджену на співпраці із вразливими групами, в артцентрі також розміщено фотокабінку Photobooth Action. Відвідувачів запрошують зробити моментальні фото та розмістити їх на стінах артцентру або деінде в публічних просторах. Організатори наголошують, що цей проєкт — спільна заява про силу всіх українців, який дає зрозуміти, що Україна та майбутнє України належать її громадянам. Також усіх заохочують ділитися своїми історіями та досвідом у форматі аудіозапису. Ці записані свідчення та портрети українців згодом стануть доступними онлайн на сайті Inside Out.
Інший виставковий проєкт — "Траєкторії польотів" Жанни Кадирової, зроблений у співпраці з Kunstverein Hannover (Німеччина), де на початку 2023 року була показана перша ретроспектива Кадирової Daily Bread ("Хліб насущний"). Як зазначає художниця, експозиція у PinchukArtCentre — перша майже за 10 років персональна виставка в Києві. Нагадаємо, що в арсеналі мисткині — Спеціальна премія (2011), Головна премія (2013) та Спеціальна премія — Future Generation Art Prize (2014), усі від PinchukArtCentre.
"Траєкторії польотів" Кадирової розпочинається пригадуванням нещодавнього минулого України, відлуння якого впливають і на реалії сьогодення. У центральних залах представлено роботи "Постріли" (2022–2023), які демонструються разом із роботою "Безпечна війна" (2023) — пофарбовані в білий геометричні форми з металевих листів, що, пробиті уламками, стають матеріальними свідченнями війни. Художниця зводить ці матеріальні докази до форм, які вітаються традиційним поглядом західної мистецької аудиторії, і відтак виступає із критичної позиції, адресованої західному світові за недостатню уважність до того, що відбувається в Україні.
""Безпечна війна" — це критика сприйняття нашої війни, думки, що вона є далекою, абстрактною та безпечною. Й оскільки я здебільшого працюю з іноземною аудиторією, моя місія зараз — пояснювати, за допомоги сучасного мистецтва доносити людям, які поза українським контекстом, що тут відбувається. Я виконую функцію ретранслятора, очевидця війни в Україні", — коментує Жанна Кадирова.
В останніх залах експозиції робіт художниці представлено проєкти, створені на початку повномасштабного вторгнення, коли мистецтво здавалося марним, а сама художниця разом із близькими перебувала в евакуації на Закарпатті. Серед таких робіт, зокрема, серії "Тривога", де художниця поєднує традиційну ручну вишивку із машинною вишивкою написів "Повітряна тривога!", та проєкт "Паляниця" — символічний український хліб, нарізаний із річкового каміння.
""Тривога" та "Паляниця" — це проєкти, які ніколи не виникли, якби я залишилася у великому столичному місті. Я залишилася без дому, без майстерні з купою інструментів та обладнання, без столичного контексту. Я опинилася в маленькому селі, але з бажанням щось робити й передусім допомагати постраждалим, військовим. Ідея з "Паляницею" народилася досить швидко, її було нескладно реалізувати — це каміння можна було нарізати примітивною болгаркою, яку ми купили в хустівському Епіцентрі. Так ми й почали працювати, і неочікувано для нас робота здобула успіх, почала їздити тощо. Із вишивкою така сама історія. Нам пощастило знайти будинок на Закарпатті тільки тому, що він був без жодних умов — попервах там не було електрики, душу. І поки ми облаштовували собі умови, ходили митися в будинок господаря, де я звернула увагу на вишиті картини. Мені було приємно бачити таку красу і я вирішила поекспериментувати та нанести текст "Повітряна тривога. Кінець загрози" — тим, що лейтмотивом пронизувало наше життя. Спочатку я попросила місцеву жінку вишити напис хрестиком, але коли спробувала нанести його машинкою, зрозуміла — це те, що потрібно. Ручна вишивка — вона особиста, персоналізована, а машинна — як машина війни, холодна, бездумна, бездушна. Тож я схилилася до того, що текст має бути машинним, а власне зображення — ручною роботою".
"Історія стосунків" Пьотра Армяновського — художника, перформера і режисера родом з Донецька — теж простягається крізь доленосні події незалежної України. В експозиційному просторі представлено документацію акцій художника, а також документальні фільми, що охоплюють роки перед Революцією Гідності, коли країною активно ширилися соціальні рухи, російську окупацію частини території України від 2014 року та період повномасштабного вторгнення. Це прониклива хроніка спостережень за українським суспільством, де художник досліджує динамічні міжособистісні зв’язки, відносини між різними соціальними групами, а також персональні та колективні взаємодії людей з організаціями, зокрема з державними установами.
Проєкт відбувається в межах програми PAC UA, що націлена інвестувати в створення нових робіт і забезпечувати кураторську та інституційну підтримку українським художникам та художницям. Як зазначає кураторка виставки Олександра Погребняк, попри те що в експозиції демонструються роботи художника, створені за останні 13 років, вся виставка перетворюється на одну нову інсталяцію: "Пьотр зустрічає глядача чи глядачку ще на вході, перед експозицією, де наголошує, що яким би важким не був досвід перегляду подій на Майдані,протестів,кадрів насилля тощо, ми все одно з цим впораємося, і нам це потрібно, аби могти ставити питання, рефлексувати, уявляти, як ми будемо в майбутньому будувати нашу країну, наше суспільство разом. Наступний етап — це звукоізольована кімната для тиші або для крику, де можна на якийсь час ізолювати себе від того, що відбувається навколо і, за потреби, виплеснути емоції.
Після цього Армяновський знову зустрічає відвідувачів та відвідувачок в останній кімнаті — кінозалі, що, на мою думку, представляє найважчі роботи, бо вони розповідають історії про Революцію Гідності, що не є тріумфом громадянського суспільства, не є тріумфом суспільства над владою, яку було тоді повалено. Янукович тікає, алерідне місто Пьотра, Донецьк, опиняється під окупацією російськими бойовиками. Провести вибори неможливо, бо багато людей, включно з самим Армяновським, їде із міста. Після фільму "Вибори, яких не було" (2017) художник повертається до глядачів і відповідає на запитання, що, напевно, часто виникають у кожного. Яким ми бачимо день перемоги? Що нас єднає? Якими уявляємо міста, у які ми хочемо повернутися? Ця виставка також про пошук спільного ґрунту для єднання. Події, задокументовані у фільмах, також потрібно пригадувати, а якщо не знали, про них потрібно дізнаватися. Я думаю, це те, що дасть нам можливість ліпше зрозуміти, як ми шукатимемо нову суспільну угоду з деокупованими територіями, людьми, які жили в російській окупацій, та яким буде наше майбутнє єднання".
Побачити Inside Out та "Траєкторії польотів" можна до 7 січня 2024 року. "Історія стосунків" Пьотра Армяновського триває до 1 жовтня 2023.
Текст: Аміна Ахмед
Фотографії надані PinchukArtCentre © 2023. Фотограф: Сергій Іллін