У 1949 році Пабло Пікассо створив зображення білої голубки, що на довгі роки стала головним символом миру. Одна з "голубок", до речі, зберігається в Пархомівському музеї на Харківщині.
На початку 1949 року художник Анрі Матіс подарував своєму другові Пабло Пікассо білосніжного міланського голуба зі свого голубника. Це був щирий подарунок. Матіс, близький друг Пікассо, знав, що Пікассо з дитинства дуже любив голубів, адже його батько, художник Хосе Руїс Блоско, багато малював їх, і юний Пабло допомогав батькові, малюючи лапки голубів, у їхньому фамільному домі в Малазі. Цей міланський голуб став основою для чудової чорно-білої літографії, яку Пікассо створив навесні 1949 року в паризькій ритовні Фернана Мурло. Просте, але вишукане й реалістичне зображення білого голуба зчинило неабиякий фурор. Гравер Фернан Мурло описав роботу як "одну з найкращих літографій, коли-небудь створених; м’які тони, досягнуті в пір’ї... є абсолютно чудовими. Ця пластина... передає максимум, що можна отримати за допомогою літографічного матеріалу".
Буквально за місяць поет Луї Арагон, який відвідав майстерню Пікассо, вибрав цю голубку як символ для Всесвітнього конгресу прихильників миру, що мав відбутися у квітні 1949 року в Парижі. Зображення Пікассо стало емблемою Конгресу, який потім проходив у багатьох європейських містах – Відні, Варшаві, Лондоні. Пікассо й далі малював голуба, дуже спростивши перший – реалістичний – твір. Його голуб став тонким, зворушливим, графічним. У захваті від голуба були критики й художники, політики й лідери країн та прості люди – а сам білий голуб Пікассо став символом миру й певною мірою світового комунізму, адже Пікассо був членом Комуністичної партії.
Біографи Пікассо пишуть, що художник завжди був аполітичною людиною. Його дилер Даніель-Генрі Канвайлер писав, що Пікассо був "найаполітичнішою людиною", яку він коли-небудь знав: "Він взагалі ніколи не думав про політику, але повстання Франко стало подією, яка вирвала його з цієї тиші та змусила стати захисником миру й свободи". 26 квітня 1937 року відбулася одна з найтрагічніших подій XX сторіччя – бомбардування іспанського міста Герніка. Упродовж кількох годин німецький легіон Кондор скинув на місто кілька тисяч авіабомб – 50- та 250-кілограмових. Загальна кількість скинутих на місто бомб оцінюється в 40 тонн. Місто були знищено, під завалами опинилися тисячі цивільних мешканців.
Пікассо був просто нажаханий побаченим. "Пікассо ніколи не бував у Герніці, але звістка про знищення міста вразила його, як удар бичачого рогу", — напишуть згодом. Бомбардування Герніки стало поштовхом до створення знаменитого однойменного полотна. Картину художник написав буквально за місяць, і згодом вона стала найвідомішим антивоєнним твором в історії. Герніка показує трагедію війни та страждання, які вона завдає людям, особливо невинним мирним жителям. Цей твір набув монументального статусу й став нагадуванням про трагедії війни.
Отже, "голубка миру" стала продовженням політичної позиції художника (який у 1944 році долучився до Комуністичної партії Франції). У період з 1948 по 1951 рік він брав участь у кількох Всесвітніх конгресах миру. Коли Пікассо попросили виступити на мирному конгресі 1950 року в Шеффілді, він сказав: "Я виступаю за життя проти смерті; я за мир проти війни".
До речі, за день до відкриття Конгресу в Парижі, 20 квітня 1949, у Пікассо народилася донька, яку він навіть назвав Палома, що по-іспанськи означає голубка. В наступні роки Пікассо й далі малював голубів, створював плакати, гравюри та малюнки із зображенням голубки миру. Найперша робота – літографія 1949 року – сьогодні зберігається в колекції лондонського музею Tate. Побачити "Голубку мира" можна і в MoMa, і, звісно, в музеї Пікассо в Барселоні, де одні зі стін повністю розмальовані зображенням голубки.
Зберігається одна "голубка" і в Україні – в Пархомівському музеї на Харківщині. Це малюнок 1961 року, зроблений з ліногравюри та підписаний рукою Пікассо. Малюнок подарував музею російський письменник українського походження Ілля Еренбург. Він товаришував з Пікассо і мав у своїй колекції кілька малюнків з голубками. Еренбург подарував одне із цих зображень вчителю історії, шанувальникові старовинної культури й мистецтва Панасу Луньову, який заснував у Пархомівці шкільний гурток для поціновувачів історії, а потім, у 1955 році, перетворив його в повноцінний музей. Сьогодні в колекції Пархомівського музею містяться роботи Малевича, Шевченка, Пікассо.