За підтримки Музею історії міста Києва вивчаємо історію українських листівок. Про те, якими листівками вітали одне одного українці в період різдвяних свят сто років тому, розповідає Ольга Друг — історикиня, письменниця, авторка книжок "Вулицями Старого Києва", "Від війта — до мера", "Особняки Києва" (у співавторстві), яка очолює відділ "Київ другої половини XVIIст. — лютий 1917 р." Музею історії міста Києва.
Мода на вітальні святкові листівки прийшла в Україну на межі ХІХ та ХХ століть. Цей період у світі називають золотою ерою для листівок, які було заведено надсилати рідним і близьким на найбільші свята. Є багато версій виникнення першої листівки. За однією з них, вона з’явилася вперше в Англії 1794 року, коли якийсь англійський художник надіслав своєму другові привітання зі святом і намалював на зворотному боці картинку із зображенням сімейства навколо ялинки. За іншою версією, вперше різдвяна листівка з’явилася 1841 року у вітрині книгарні в Шотландії. Хай там яка із цих версій вірогідна, незаперечним залишається той факт, що першою з’явилася саме різдвяно-новорічна листівка, яка й донині має неабияку популярність.
Якщо говорити про поштові, а не вітальні листівки, то першою в Україні була серія з краєвидами Києва, яка побачила світ 1895 року в друкарні Стефана Кульженка. На початку ХХст. за короткий час листівки в Україні стали дуже популярними. У Києві наприкінці ХІХ — початку ХХст. надсилали вітальні листівки як російського виробництва, так і видані в Німеччині. Особливо популярними були з тисненням, із золотим обрізом, рельєфні тощо. Різдвяні листівки на той час майже стали особливим видом мистецтва. Поштова листівка сприймалася як витвір художньої мініатюри, святковий подарунок, унікальність якого була зумовлена тим, що на звороті був особливий напис, привітання, яке зберігало тепло дружніх рук.
Якщо подивитися на листівки початку ХХст., то можна побачити, що на різдвяних листівках майже завжди зображена ялинка, або ж гілочка ялинки, а також діти й подарунки під яскраво прикрашеною ялинкою, а новорічні листівки мають інші сюжети. Це й годинник, і різноманітні атрибути, що принесуть щастя й добробут у дім: підкова, гроші, сажотрус тощо. Хоч цим листівкам і понад сто років, переглядаючи їх, відчуваєш тепло давніх побажань і сьогодні: "Благословенного Вам Різдва і щасливого Нового року!"
У побуті киян кінця ХІХ — початку ХХ століть традиційними були новорічні візити: до родичів, до начальства тощо. Згодом візити замінювали вітальними різдвяними й новорічними листівками. Широкий вибір вітальних листівок пропонували крамниці Владислава Ідзиковського (Хрещатик, 29 і 35) , Стефана Кульженка (Хрещатик, 39) та Казимира Дітріха (вул. Фундуклеївська, 8). Ціни на листівки були різними й залежали від країни виробника, сюжетів та якості картону — від 3 до 50 копійок.
Київська пошта на зимові свята працювала з великим навантаженням. Так, у 1900 р. пошта отримала 600 тисяч різдвяних і новорічних листівок. Цікаво, що кількість населення на той час становила десь близько 250 тисяч осіб. Міський штат листонош налічував приблизно 70 осіб. Тому Київська поштова контора запросила на роботу ще 25 охочих. Ось такою командою вже 4 січня доставили всі листівки. Одночасно з тимчасовим розширенням штату листонош, у різних районах міста виставляли особливі поштові скриньки синього кольору з написом "вітальні", куди кидали місцеві листівки, які треба було вручити адресатам у день Нового року.
Були такі періоди в історії старого Києва, коли запаси різдвяно-новорічних листівок закінчувалися й написи "З Різдвом Христовим!", "З Новим роком!" ставили на будь-які інші листівки. Інколи доходило до смішного, коли на листівці зображений весняний пейзаж Києва, а напис свідчить про інше — "З Різдвом Христовим!".
