Як почати колекціонувати раритетні автомобілі
Олександр Баринов почав колекціонувати вінтажні авта і виявив, що це значно простіше, аніж йому здавалось.
Your mother wouldn’t like it! – свідчила 50 років тому рекламна кампанія нового флагманського родстеру MG B. Середина XX століття – золота ера британського автопрому: Austin-Healey, Jaguar, Aston Martin, MG, TVR, Triumph, AC, Rover, Morgan, Caterham.
Автомобілі, за кермом яких плейбої по обидва боки океану завойовували недосяжних красунь і змушували серця усіх, хто зустрічався їм на дорозі, несамовито калатати. Творці цих легендарних автівок боролися не тільки за серця й гаманці мільйонів, але й за подіуми найпрестижніших змагань.
Такі ікони автомобільного дизайну, як Jaguar E-Type, Austin-Healey 3000, Triumph TR3 або MG А, і сьогодні, через півстоліття з моменту виходу з конвеєру, затьмарюють навіть найрозкішніші новинки останніх світових автосалонів. У них матеріалізувався дух тієї епохи – її естетика, свобода й сексуальність. Саме тому їх неможливо повторити, а усі спроби породжують тільки несмішні пародії. Ці авта досконалі, а бути поруч з ідеалом – це серйозне випробування.
Звісно, сідаючи за кермо такого автомобіля, потрібно бути готовим опинитися в центрі уваги. Наскільки реально стати власником чотириколісного раритету? Упевнений, що це питання виникає майже у всіх, хто зустрічає олдтаймери на дорогах Європи. Моя історія теж почалась з нього, а сьогодні в моїй колекції вже два класичних "британці" – MG Midget MkIII 1968 року та MG B Roadster 1969-го. Перший я придбав майже випадково в Німеччині, коли жив і працював у Мюнхені, – просто за оголошенням в газеті. За другим я полював майже п’ять років і знайшов його в приватній колекції Бельгії. Сьогодні я знову в пошуках – цього разу прекрасного Austin-Healey 3000 MkIII.
Передусім, бажання володіти олдтаймером має бути осмисленим, інакше він стане просто черговою іграшкою, яка швидко перестане тішити й перейде в статус металобрухту гаражу.. У цій справі між "хочу" і "маю" повинен бути довгий шлях, який треба пройти самостійно, витративши серйозну кількість часу й сил. Вони підуть на те, щоб розібратись в історії класичних автомобілів і їх класифікації, познайомитись з провідними експертами і диллерами у цій сфері.
Почати варто з вивчення профільних журналів на кшталт Classic Cars або Oldtimers і відвідин найбільших європейських виставок – Techno Classica в Есені, Retro Classics в Штутгарті або AutoClassica в Мілані. Потім починайте шукати свою мрію в Інтернеті, пам’ятаючи про головне правило: ваша ціль – автомобіль в найкращому стані, який ви можете собі дозволити. Адже ще нікому не вдалося повернути гроші, витрачені на реставрації за подальшого перепродажу. Проте час, витрачений на підбір оптимального варіанту завжди окуповується: процес пошуку настільки захоплює, що задоволення забезпечено, навіть якщо в результаті нічого не купив.
Питання ціни на чотириколісну класику відлякує тільки тих, хто не намагався знайти на нього відповідь. Адже для того, щоб здійснити мрію, зовсім не потрібно бути мультиміліонером. Звісно, є автомобілі, ціна яких на аукціонах складає сотні тисяч, а інколи й мільйонів доларів, але це унікальні моделі, виготовлені в лімітованій кількості. Більшість автівок були достатньо масовими й випускались тисячними тиражами. Тому і зараз на ринку їх більш ніж достатньо, а ціни на відреставровані екземпляри можна порівняти з вартістю сучасних авто середнього класу.
Світовий ринок таких автомобілів величезний. Це індустрія, яка забезпечує усе необхідне для комфортного володіння – від оригінальних запчастин до престижних ралі в наймальовничіших куточках планети. Класичне ралі – це передусім змагання на точність, яке полягає у тому, щоб розумно розрахувати швидкість руху на ділянках, користуючись тільки двома секундомірами й спідометром автомобіля. У вас є маршрут і є завдання: пройти усі ділянки в суворо встановлені інтервали. До того ж, один з етапів – спортивний, де потрібно швидко пройти ділянку зі "змійкою", поворотами та іншими перешкодами й ускладненнями, щоб глядачі не сумували. Перемагає той, хто найбільш точно виконає усі завдання.
Разом з дружиною, яка виступала у якості штурмана, я брав участь в багатьох класичних раллі, включаючи L.U.C Chopard Classic Weekend. Чесно кажучи, результатів я зазвичай не запам’ятовую, тому значно більше ціную сам процес, в якому є живі емоції і чимало красивих ритуалів: інтрига, адреналін, стартовий подіум, фініш, шампанське, п’єдестал. В Європі проходить чимало ралі – в одній тільки Тоскані літом кожного тижня десь та й є перегони. Вінець усьому цьому – це, звісно, культова Mille Miglia, але це ралі історичне і має дуже суворий регламент: туди допускають тільки моделі автівок, які брали участь в цих перегонах до 1958 року Поки що в моєму автопарку таких немає, але я впевнений що це лише поки.
Читайте також: