Дизайнерка, колекціонерка Тетяна Кльова живе в Кам’янці-Подільському, має власний бренд з виробництва сумок та колекціонує вишиванки, які демонструє у власному інстаграмі. Про найцінніші екземпляри в колекції Тетяна розповіла vogue.ua.
В інстаграмі Тетяни – трохи більш як 11 тисяч підписників. Невеличка спільнота, але інстаграм періодично показує її публікації в добірці "Цікаве". Потрапляєш на сторінку – і провалюєшся в казковий світ вишитих квітів, птахів, орнаментів. Неможливо зупинитися, гортаючи стрічку.
"Зараз відбувся великий сплеск цікавості до старовинної української сорочки. Багато людей цікавляться темою, але за їхніми запитаннями я розумію, що багато хто з них зовсім не орієнтується в темі, – розповідає Тетяна. – Знання були втрачені, та про мистецтво вишивки майже ніхто ніколи не згадував. Нині цікавість відновилася; це тішить. Сподіваюся, він лише зростатиме, а люди цікавитимуться не лише вишиванками, а й історією та побутом нашого народу".
Тетяна радить придбати для сімейної бібліотеки артбук "СКРИНЯ. РЕЧІ СИЛИ". "Ця книга має бути в кожній родині; вона намагається систематизувати те, з чого колись складався світ наших бабусь, і що зникає з нашого життя".
Тетяна – дизайнерка, художниця за освітою. Бренд сумок заснувала 12 років тому. Їхня стилістика пов’язана з різними видами прикладного мистецтва. "На моїх сумках можна побачити елементи вишивки, ткацтва, також застосування старовинного полотна й комбінування із сучасними матеріалами, – розповідає Тетяна. – Це дає надзвичайний ефект й автентичність, а якоюсь мірою – і дикуватість".
Орнаментику, що її Тетяна застосовує в роботах, вона вивчає за науковими працями. Її проєкт на Kickstarter Mavka Collection – сумки ручної роботи, орнаменти для яких було взято з дослідження С. Г. Нечепоренка. "Це солярні знаки, орнаменти, які застосовували наші предки як знаки сили, – пояснює Тетяна. – Ці орнаменти я перенесла на шкіру, поєднавши з лаконічним дизайном, який дає змогу легко вписати їх у гардероб сучасної жінки".
Окрім дизайну сумок, Тетяна захоплена українським мистецтвом, яке вважає невіддільною частиною свого життя. "Сорочки – то є плекана любов, яка розпочалася років 15 тому, – згадує вона. – Свою першу старовину сорочку я придбала в Чернівцях. То був день міста, чи день Буковини, – вже не пам’ятаю. Я придбала полтавську дівочу сорочку із широкими рукавами, і це стало поштовхом, щоб далі досліджувати мистецтво української традиційної вишивки.
На сьогодні колекція Тетяни налічує понад 30 сорочок, проте ця кількість змінюється щодня. "Я весь час у пошуку", – зізнається вона. Всі сорочки дизайнерка зберігає у власній студії-майстерні. Вони слугують джерелом натхнення не лише для неї, а й друзів, які кажуть, що це невеличкий музей.
Цікаво, що попри красу й багатство власної колекції, Тетяна не має досвіду приватних замовлень щодо купівлі. Проте припускає, що це станеться – адже її сумки можна побачити в українських знаменитостей.
"Сорочки потрапляють до мене з різних джерел, – розповідає Тетяна. – Мої інтереси, накопичені роками знання створили навколо певне середовище, де все відбувається легко. Зараз мені багато пишуть, пропонують, показують сорочки. Цими вихідними ми з подругою збираємося поїхати в маленьку експедицію, в старе село Адамівка неподалік від Кам’янця-Подільського в пошуках скарбів. Сподіваюся, пощастить. Хоча й просто провести час у гармонії з природою – це теж насолода".
В Україні є невелика спільнота колекціонерів. Вони знайомі одне з одним та інколи діляться своїми знахідками між собою. "Це важливо – мати можливість обігу предметів колекціонування", – пояснює Тетяна.
Деякі сорочки потрапляють до Тетяни в поганому стані: дірки, плями, потемніння полотна, яке лежало в скрині по 70–80 років. "Їхня реставрація може тривати тиждень. Деякі сорочки Тетяна пере по дві доби, щоб розкрити сяяння їхнього полотна. Вона намагається реставрувати скарби з мінімальними втручаннями.
"Не можу виокремити найцінніші сорочки, – каже Тетяна. – Звісно, цінність визначається складністю вишивки та віком сорочки. Та для мене цінними є не лише вони, а й ті, що мають певний провенанс: історію їхнього відшукання, дослідження історії їхніх власниць, тонкі деталі вишиття, цікаве поєднання кольорів, вишиті ініціали власниці. Це все створює особливі моменти та плекає захоплення".
Вінниччина, Гайсин, поч. XX століття.
На комірці вишиті ініціали її власниці ПАРАСКА ІВАНІВНА ФЕОДОСІЄВНА