Сьогодні одяг зі штучних матеріалів – значна частина модного гардеробу. Професіонали впевнені: далі – більше.
Ми зустрічаємося з Вітою Кін у її новій київській квартирі – готуємо зйомку за участю дизайнера для ювілейного випуску Vogue UA. Віта показує вміст гардероба: ідеальні бавовняні тренчі Céline всіх відтінків пустелі, лляні сукні-вишиванки свого авторства і щедро розшиті африканські каптани. "Я намагаюся не накопичувати архіви, але улюблені речі зберігаю, – пояснює дизайнер. – Боюся, що в майбутньому, всі перейдуть на штучні матеріали і мені не буде що носити. Це вже відбувається – одягу з якісних натуральних тканин стає все менше. Я його зберігаю".
Щоб зрозуміти побоювання Віти, достатньо зайти на сайт будь-якого модного ритейлера. Онлайн-гіганти Net-a-Porter, Matchesfashion.com і SSENSE пропонують пальта з неопрена, спідниці з поліаміду, водолазки з еластану і чоботи з спандекса. Відрізнити непрофесійним оком натуральні тканини від штучних буває досить складно. В офлайн-магазинах за інформацією про склад матеріалів, зазвичай, доводиться пірнати під поділ сукні, а на сайті ці подробиці можна дізнатися за допомогою одного кліка. Часто вони ховаються за більш комфортними формулюваннями "сатинова сукня" або "топ з розшитого твілу". Насправді – сатин може виявитися сумішшю ацетату і поліаміду, а твіл – стовідсотковим поліестером.
У високої моди і синтетичних матеріалів непрості відносини. Ще 30-40 років тому спроби дизайнерів працювати з штучними тканинами викликали подив, а іноді призводили до скандалів. У 1970-х Іссей Міяке плісирував сукні-туніки з поліестеру, на початку 90-х Міучча Прада представляла революційні для того часу колекції з базового чорного нейлону. Зі штучними матеріалами експериментували Мартін Марджела, Гельмут Ланг і Рей Кавакубо. Завдяки Демні Гвасалію та його колекціях для Vetements і Balenciaga мода на синтетику вийшла на новий рівень популярності. Цього сезону Ізабель Маран підтримує тренд, та пропонує синтетичні вітровки з рукавами-буфами, а Марі Катрантзу демонструє спідниці соковитих кольорів. Сукні зі складними драпіровками з нейлону і поліестеру можна знайти в колекціях Рафа Сімонса для CALVIN KLEIN 205W39NYC і Вірджила Абло для Off-White.
Для сучасних дизайнерів робота з синтетикою – шлях до інновацій, а не компроміс на шкоду якості, як було прийнято вважати в ХХ столітті. У розробці та виробництві такі матеріали часто виявляються дорожчими, ніж традиційна шерсть або бавовна. Тому заміна натуральних тканин штучними майже не впливає на ціноутворення: сукня з ацетату в традиціях східноєвропейського дефіциту початку 90-х може коштувати стільки ж, скільки і модель з натурального шовку.
Дизайнер Юлія Паскаль створює перфоровані сукні з неопрену, які стали хітом продажів в Neiman Marcus, Browns і легендарному Colette. Вибір на користь синтетики вона робить усвідомлено: "Мені цікаво працювати зі складними об'ємами, тому ми часто використовуємо штучні матеріали, які ідеально тримають форму. Тільки синтетична тканина підходить для лазерного різання – так ми створюємо нашу фірмову перфорацію".
Креативний директор київського Helen Marlen Mandarin Олена Пащенко підтверджує, що стереотипи щодо синтетичного одягу до сих пір живі, але їх спростовують творчі знахідки дизайнерів і технічний прогрес: "Не потрібно ставити всі штучні тканини в один ряд. Дешевий поліестер і матеріал, за розробкою якого стоять серйозні технології, – це різні речі".
В очах модниць одяг зі штучних тканин має додаткові переваги. Такі речі відмінно чистяться і ніколи не мнуться, що особливо актуально при частих перельотах. Головне, про що варто пам'ятати, вдягаючи сукню з нейлону або скульптурний топ з поліаміду, – не танцювати в них поряд із запаленими свічками.
Текст: Веня Брикалін