Мода — водночас і брутальне точне дзеркало сьогодення, і інструмент втечі від реальності до дивних казкових світів, де можна "нарядитись і забутись". Півтора року повномасштабного російського вторгнення в Україну, а до того — два роки пандемії, глобальна невизначеність і суцільна відсутність впевненості у світлому майбутньому призвели до неабиякої популярності всього фантазійного, казкового та блискучого. Всього, що дозволяє хоч ненадовго забути про похмурі реалії нашого часу. Розбираємось у коріннях глобального тренду на втечу від реальності та у причинах популярності barbiecore і mermaidcore.
Barbiecore — Ґрета Ґервіг, фемінізм і Valentino
Без перебільшень, культова лялька Барбі з моменту свого створення була приречена стати фешн-іконою. Рут Хендлер, співзасновниця іграшкової компанії Mattel, придумала її в 1959 році — аби надихнути дівчат на те, що вони можуть бути ким завгодно та засвоювати різні професії. І хоча згодом лялька отримала безліч критики за свою нереалістичну зовнішність, на той момент її посилання було дуже прогресивним і навіть феміністичним. Так, вона виглядала як втілення "американської мрії" — висока, струнка, білявка, з купою грошей, нарядів, власним авто і будинком, розумна і самодостатня, і її бойфренд Кен був далеко не найголовнішим в її житті — та для кінця 50-х років це була справжня революція. З того часу Барбі стала важливою складовою світової попкультури, яку і любили, і критикували, але знали — абсолютно всі.
Минулого літа режисерка Грета Гервіг, відома своїм ніжно-реалістичним фемінізмом, анонсувала вихід фільму "Барбі" з Марго Роббі та Раяном Гослінгом в головних ролях. Фото Роббі, яка наче була народжена для цієї ролі, викликало феноменальне зростання тренду barbiecore в TikTok (наразі — понад півмільярда переглядів) та загальної популярності всіх відтінків рожевого. Неабияку роль в останньому зіграв також креативний директор Valentino Пьєрпаоло Піччолі, який для сезону осінь-зима 2022 розробив новий відтінок насиченого рожевого "PP pink" і створив з ним монокольорову колекцію. Наряди у новому фірмовому відтінку Valentino на червоних доріжках торік вигулювали Джиджи Хадід, Енн Гетеуей і Флоренс Пью, а колекція стала однією з найбільш успішних (та віральних, що в епоху соцмереж зазвичай — одне і те саме) за минулий рік.
Та на цьому рожеве божевілля не закінчилось — Machine Gun Kelly документальний фільм про свою карʼєру назвав "Життя в рожевому кольорі", і на його прем’єру він разом із акторкою Меган Фокс обрав наряди від британських дизайнерів Chet Lo та Nensi Dojaka, які явно були сучасною панк-версією Барбі і Кена. А якщо ще згадати монохромні рожеві наряди Кім Кардашьян від Balenciaga, або королеву barbiecore з нульових — Періс Хілтон, чи колекцію Джеремі Скотта для Moschino весна-літо 2015, яка повністю була присвячена культовій ляльці — стає зрозуміло, що barbiecore — тренд далеко не новий, і це, схоже, не остання хвиля його популярності.
Адже його різноманітність та доступність в усіх можливих варіаціях і цінових категоріях, від чохлів на телефон і до "барбізації" цілих будинків — тому підтвердження та гарантія.
Як нова "Русалонька" запустила тренд на mermaidcore
Якщо barbiecore — це тренд про рожевоцентричне життя, mermaidcore. — Про образи, натхненні сиренами, русалками та гламуризованими версіями жителів підводного царства. Прем’єра нової екранізації "Русалоньки" відбулась у травні цього року, але вже його анонс та послідуючі за цим образи модних інфлюенсерів засяяли лілетками, що нагадують луску, переливчастими тканинами та ракушками, інтерпретованими у всіх можливих формах.
Щодо останнього — схоже, що українська дизайнерка Світлана Бевза змогла відчути майбутню популярність русалонькової тематики ще декілька років тому, представивши свою нині знакову модель Seashell Bra Dress. Популяризація прикрас з бісеру та кераміки за останні сезони відбулась також завдяки загальному тренду на стиль Y2K, який все ще продовжує набирати обертів. В результаті — образи, які підійшли би для підводного королівського прийому, замайорили в минулорічних колекціях Versace, Altuzarra та Alberta Ferretti, а до кутюрної колекції Valentino цієї весни увійшла міні-сукня, зроблена наче із мерехтливої луски. Та найбільш точним потраплянням в тренд став показ David Koma весна-літо 2023, в якому міфічність русалок поєдналась зі стилем нульових, і підводні принцеси поєднували яскраві "ракушкові" топи та намиста із широкими джинсами низької посадки.
Впав навіть один з останніх бастіонів стриманості — Hermès, додавши в сезоні осінь-зима 2023 трохи сяйливих і мерехтливих тканин. Одягнутись цього літа так, наче ви — представниця королівського двору Посейдону або зірка підводного інді-гурту — легко, але як цей тренд із нішевого став мейнстрімом? Наївність русалоньки Арієль, доньки підводного царя, яка готова на все заради коханого (що з точки зору фемінізму — теж достатньо сумнівно), і бачить світ у райдужних кольорах — історія родом з дитинства, коли світ здебільшого бачиться добрим і світлим, і нічого поганого в ньому відбутись не може. Як показує історія світової моди, кожна важка епоха, як би парадоксально це не було, призводить до сплеску яскравості на подіумах та в житті.
"Щоб не плакати — я сміялась"
Найближча паралель до контрасту між глобальною ситуацією та модою – це те, як одягались жінки в 20-х та 30-х роках минулого століття. Тоді, після жахів Першої Світової Війни, на фоні сухого закону в США та популяризації джазу, сукні стали шокуюче короткими і блискучими, надмірність — не просто прийнятною, а необхідною, а гучність викручували на максимум як у грамофонах, так і в нарядах. За "ревучими 20-ми" послідувала Велика Депресія і — знову ж таки парадоксально — Золотий Вік Голлівуду, відомий по-справжньому розкішними нарядами кінодів, що надихають дизайнерів і досі.
Ультражіночні та ультрагламурні образи зірок 30-х років контрастували із парадом фашистських режимів в Європі, потенціал загрози від яких світ не хотів помічати. Знайома ситуація, чи не так? Мода стала засобом забуття та хіба не єдиною радістю для багатьох, що яскраво прослідковується, наприклад, у ремарківських героїнях. Патріція, що помирала від туберкульозу в "Трьох товаришах", одного дня розвісила по кімнаті свої розкішні вбрання — аби вони, як давні добрі друзі, підтримували її у темні часи. Смертельно хвора Ліліан Дюнкірк із роману "Життя у позику" останні гроші витратила на наряди від Balenciaga, бо перед обличчям смерті їй понад усе хотілось жити. Потяг до краси, натхнення і радості — одне з тих, що робить нас людьми та дарує здатність творити, відчувати життя яскравіше та насиченіше. Тож коли навколо все палає, аби не плакати — ми сміємось, танцюємо і хапаємось за щонайменші крихти радощів, будь це яскраво-рожева сукня, або намисто із мушель — майже таке саме, яке ми привозили з літнього табору в дитинстві. Тоді найбільшою проблемою був вибір наряду на вечірню дискотеку, а не життя під час повномасштабної війни в серці Європи. І якщо це намисто чи сукня допоможе нам хоча б на мить відчути ту забуту легкість буття — це точно виправдана інвестиція у свій моральний стан.
Авторка: Марія Мохова