Весільні традиції в усьому світі відрізняються залежно від країни і періоду. У багатьох культурах звичаї зберігаються і передаються наступним поколінням: майбутні африканські наречені часто надягають весільні сукні, що нагадують вбрання їхніх предків, а наречені в Бразилії благословляють своїх незаміжніх подруг у день весілля. Vogue зробив короткий тур весільними традиціями в усьому світі — від Індії і Японії, аж до Мексики чи Великобританії.
У Бразилії наречені традиційно записують імена своїх незаміжніх подруг на подолі весільного плаття (грецькі наречені теж це роблять, але на підошвах своїх черевичків). Це благословення приносить їм удачу в майбутньому шлюбі. Бразильська наречена також узуває золоті туфлі, які під час національного весільного танцю ставлять на танцпол, щоб гості могли кинути в них грошові подарунки.
Яскрава зміна костюмів — звичайна весільна традиція для нігерійських наречених, які на кількох церемоніях одягаються в різне стародавнє вбрання. Весільні ансамблі виготовляються з aso oke, тканини ручної роботи, що символізує плем'я сім'ї нареченої, плем'я її нового чоловіка, або і те, й інше водночас. Стабільність у виборі тканини і колірних рішеннях є ключовим фактором на весіллі, в подальшому пара встановлює відповідний дрес-код для своїх гостей, який отримав назву aso ebi.
Австрійські весілля проходять дуже гамірно. У верхніх регіонах Зальцкаммергута, Тіролю і Штирії весільні традиції передбачають постріли або петарди, щоб розбудити наречену рано вранці в день весілля, тим часом сусіди і друзі створюють хаос за межами будинку, щоб відлякати злих духів.
Церемонія розпивання саке сан-сан-кудо — одна з найстаріших японських весільних традицій, що була відома ще у 1600-х роках. Замість того, щоб обмінюватися весільними присягами, наречений і наречена — а також батьки — по тричі потягують саке з трьох чашок різного розміру. Перший набір ковтків уособлюєє зміцнення зв'язку між родинами, а другі три ковтки — ненависть, пристрасть і невігластво. Останні три ковтки означають свободу від колишніх недоліків. Три вважається щасливим числом, тому дев'ять ковтків дорівнюють потрійному щастю.
Ґрунтуючись на дуже старих весільних традиціях, хна, яка, як вважається, приносить удачу, відіграє особливу роль на туніському весіллі, де пара починає святкування за шість днів до самої церемонії. Так, на першій церемонії хну наносять на руки і ноги нареченої жінки з її родини — у вигляді хитромудрих квіткових візерунків і метеликів. Наступного дня відбувається весела урочистість, на якій знову наносять хну під час того, як жінки-музикантки виконують традиційні туніські пісні.
Коли доходить до весільних церемоній, то забобонні італійці уникають одруження у вівторок (день, присвячений Богу війни) або п'ятницю, яка вважається днем створення злих духів. Травень та серпень також викреслені з календаря, як Адвент і Великий піст. Проте в Італії існують й інші весільні традиції. До прикладу, наречений співає серенади під вікном своєї майбутньої дружини напередодні ввечері, щоб її здивувати.
Сучасні мексиканські весілля — суміш давніх і нових традицій, але ель-лазо (весільне ласо) залишається звичайним ритуалом. Падріно (хресні батьки) після весільних клятв, які уособлюють любов і єдність, накидають ланцюжок з квітів або чоток спочатку на шию нареченого, а потім, у вигляді вісімки, знака нескінченності, — на плечі нареченої. Має велике значення досвід і сили у власних взаєминах падріно. Так, якщо накидає на плечі весільне ласо лише жінка — до невдачі в шлюбі.
Хор, який плаче, — одна з головних традицій народу тудзя в Китаї. "Плач за нареченим" — весільна традиція, згідно з якою плач нареченої символізує печаль, що залишила дім, а також подяку своїм батькам. Зазвичай наречена починає плакати за місяць до весілля, а матері, бабусі, сестри і тітки приєднуються до церемонії плачу по дорозі.
За кілька днів до весільної церемонії наречені в індійському штаті Західна Бенгалія і в сусідньому Бангладеш беруть участь у ритуалі гей-холуд, що буквально перекладається як "куркума на тілі". Захід зазвичай проходить в домі нареченої і залучає заможних жінок, які подрібнюють куркуму за допомогою ступки і наносять пасту на обличчя і тіло нареченої. Вважається, що куркума, відома своїми протизапальними і антивіковими властивостями, освітлює колір обличчя нареченої напередодні важливого дня.
Англійський фольклор розповідає, що наречена, одягнена в "щось старе, щось нове, щось узяте в борг, щось синє і срібний шестипенсовик у черевику", принесе удачу в шлюбний союз. Традиція, яка також широко поширена в Америці, свідчить, що старий предмет благословить майбутню дитину нареченої; щось, позичене у щасливої нареченої, принесе удачу; щось нове — принесе світле майбутнє; синій — символізує вірність, а монета — бажає процвітання.