Зірка світового балету Сергій Полунін в рамках кампанії Project Polunin відкрив власну студію в Белграді.
Сергію Полуніну 28, він вільний, незалежний і нарешті нікому нічого не винний – після п'яти років "рабства", як він це називає, в лондонському Королівському балеті.
На моє запитання "А де ви взагалі живете?" Полунін філософськи відповідає: "Ніде". І додає, мовляв, де є робота – там і дім. Валіза завжди напоготові. Полунін, який в 13 років поїхав з Києва до Лондона вчитися балету, в 17 став наймолодшим в історії лондонського Королівського балету прем'єром, а в 22 залишив театр зі скандалом, про який сурмили The Guardian і британський Vogue, – авантюрист, трішки хуліган й любитель пригод, тому теперішнє його життя з зібраною валізою – просто втілення мрії.
Нині частіше, ніж зазвичай, валіза Полуніна виявляється в Белграді. В столиці Сербії він чекіниться частіше, ніж у Мюнхені, де як запрошена зірка танцює в Баварській опері, і Лондоні, де знаходиться центр його Project Polunin. Українському Vogue Сергій уперше докладно розповідає про свої справи в Белграді.
Кілька років тому відомий театральний режисер Любиш Рістіч відкрив у Белграді на території колишнього цукрового заводу театр. У народі його так і називають – Sugar Factory: половина будівлі досі невідремонтована – то тут, то там зустрічаються робочі верстати і труби; друга половина – цілком сучасні зали, де артисти з усього світу показують вистави і перформанси, найчастіше – експериментальні. Офіційно театр називають KPGT theatre.
"Рістіч якось запросив мене до Белграда подивитися на театр. І я подумав, що було б чудово мати тут робоче місце, куди можна приїжджати, репетирувати, створювати", – пояснює Сергій. Сказано – зроблено: тепер у Полуніна є своя студія у KPGT theatre. Там Сергій репетирує разом з артистами, яких він задіює в Project Polunin, – наприклад, саме у Белграді був створений його новий балет Satori, прем'єра якого відбулася у грудні 2017 року Лондоні.
У Сербії, з її неспокійним минулим і нестабільним сьогоденням (у держави зараз черговий виток конфлікту з Косово), авантюристу Полуніну комфортно. "Що мені в Сербії подобається – безвізовий режим для всіх країн. Сюди на репетиції можуть з'їжджатися артисти з усього світу: Україна, Росія, Америка, Англія. Не потрібно додаткових документів. Ми можемо зустрічатися і репетирувати в будь-який час". Про візи Полунін, який, здається, хронічно не терпить ніяких рамок, каже невипадково: за 15 років в Лондоні він так і не обзавівся британським паспортом, а продовжувати кожен раз робочу візу, навіть будучи зіркою перших шпальт The Guardian, було не завжди просто.
Тепер у Project Polunin два "доми": в Лондоні вирішуються ділові та адміністративні питання, в Белграді – місце творчості та експериментам. Згодом Сергій в рамках KPGT theatre мріє створити повноцінну танцювальну студію, де буде вчити балету дітей з усього світу. Про те, як це робити потрібно, а як ні, Полунін знає більше за інших: з чотирьох років в рідному Херсоні він займався спортивною гімнастикою, а з восьми – балетом. Сергій, наприклад, точно знає, що не потрібно критикувати. "Коли я прийшов у балет, за мірками цього мистецтва я був товстим, тому що до цього займався спортивною гімнастикою. Мене називали товстим, садили на дієту. Мама забороняла солодощі". У документальному фільмі про Сергія "Танцівник", прем'єра якого відбулася в Україні за підтримки Vogue UA в минулому році, є зворушливий момент. Полуніну років п'ять, він виграв чергові змагання зі спортивної гімнастики і стоїть на п'єдесталі. Як приз йому вручають здоровенну пляшку кока-коли – в 1994 році у Херсоні це була рідкість, іноземна новинка. Дитина щаслива – але цукор йому не можна.
Полунін любить дітей. Можливо, саме тому серед зірок його вистави Satori – а там танцюють солісти Баварської опери, Королівського балету Лондона, Англійського національного балету, є симпатичний темноволосий хлопчик. Це Джордже Каленіч, учень Сербської наіцональної танцювальної школи. Він танцює у третій частині постановки разом з Полуніним, а саму концепцію цього уривка Сергій описує як "пошук себе" і "шлях до себе".
Чи хоче Полунін своїм Project Polunin створити конкуренцію великим театрам? Каже, ні. "Я просто хочу, щоби в артистів була можливість пробувати різне". За три прем'єрні дні в Лондоні його балет Satori відвідало майже 14 тисяч осіб. Дістати квитки було неможливо, але критика виявилася суворою: пишуть, що Полунін у Satori тішиться собою. Я питаю, чи читає Сергій рецензії, але й тут філософськи налаштованого артиста не пробити. "Я поставив Satori, щоби зробити щось гарне і позитивне. Я як артист хочу дарувати красу – інше мене мало хвилює. І взагалі, я іноді думаю, що рецензії – це скоріше зло, ніж добро".
Наявність цієї фрази спочатку бентежить. Але потім стає ясно, що Полунін – він такий: простий, людяний, прямолінійний, який ділить світ на добро та зло. І Satori в буддизмі означає "просвітлення" – Сергій каже, що захопився книгами про Тибет й шукає відповіді в них.
Текст: Дар'я Слободяник
Фото: Łukasz Pukowiec
Стиль: Alice Lefons
Зачіски: Aleksandra Lisinac-Rumenic
Макіяж: Aleksandra Lisinac-Rumenic
Обробка: Paul Drozdowski
Асистент фотографа: SOLO Szymon Goslawski
Асистент стиліста: Eva Stakaitè
Асистент візажиста: Anita Lisinac
Моделі: Sergei Polunin, Djordje Kalenic
Локація: KPGT theatre