29 і 30 грудня в "Жовтневому палаці" покажуть балет "Лускунчик. Нова стара казка". Вистава буде незвичайною: з фокусником-ілюзіоністом, 3D-мапінгом і піротехнікою. Vogue.ua побував на репетиції і розглянув костюми для нового "Лускунчика".
6 грудня 1892 року відбулася прем'єра балету Петра Чайковського "Лускунчик". Музика Чайковського стала революцією в симфонічному мистецтві, а "Лускунчик" – найпопулярнішим різдвяним балетом на найближчі, як мінімум, 126 років. Щороку в грудні найзнаменитіші театри в світі, від "Ла Скали" до Віденської опери, показують свого "Лускунчика", який занурює глядача в казковий світ. Новий "Лускунчик" буде тепер і в Києві. Балет спродюсувала Олена Матвієнко, яка вперше показала в Україні постановки Едварда Клюга "Radio and Juliet", "Клас-Концерт" і "Quatro", балет "Великий Гетсбі" з Денисом Матвієнком у головній партії та привезла до Києва трупу Тбіліського державного театру опери та балету під керівництвом легендарної Ніно Ананіашвілі з програмою "Шедеври сучасної хореографії". Хореограф – Віктор Іщук, прем'єр Національної опери України, засновник театру "Ukrainian Classical Ballet".
За словами продюсера Олени Матвієнко, ідея постановки належить Віктору Іщуку. "Він танцював "Лускунчика" незліченну кількість разів, у різних редакціях, різних хореографів, з різними лібрето, розповідає Олена. – Ще більше редакцій дивився, але близької особисто йому адаптації вистави так і не побачив. Редакцій "Лускунчика" – безліч, але всі вони в різній мірі далекі від суті казки Гофмана".
"Хтось, як Маріус Петіпа, писав лібрето на замовлення імператорського театру, і основним його завданням було поставити казковий різдвяний балет з дивертисментом, без сильного заглиблення у суть казки. Напевно тому Чайковському його лібрето не подобалося, він був прихильником глибокого психологізму історії і персонажів. Через це Віктор, за його словами, завжди відчував дисонанс між місцями просто трагічної музики Чайковського, казкою Гофмана і лібрето, які використовують у різних версіях балету "Лускунчик". Він вважає, що причина в тому, що початковий підхід до "Лускунчика", як до балету для дітей, є помилковим. На думку Віктора, "Лускунчик" – це балет для тих, хто хоче на якийсь час відчути себе дитиною. А ще – це історія про прощання з дитинством. Тому він і вирішив спробувати створити свою версію, зі змінами в лібрето, але збереженням класичної хореографічної канви, хореографічних перлин цього балету".
Недарма спектакль має назву "Лускунчик. Нова стара версія". Це сучасна інтерпретація – з ілюзіоністами на сцені, піротехнікою і мапінгом. "Ми залучаємо до участі у виставі артистів інших жанрів, що тільки посилить постановку. Ми намагаємося максимально відійти від умовностей, щоб ці характери були більш близькими і зрозумілими сучасному глядачеві, а головне – щоб наш глядач нам повірив. Тому і виникла ідея, що в партії Дроссельмаєра у нас повинен бути справжній ілюзіоніст, що, як і у Гофмана, чарує, а не артист балету, який зображує з себе за допомогою пантоміми чарівника.
Авторка костюмів – художниця Анжела Лисиця. "Ми хотіли привернути до роботи над костюмами і декораціями не театрального художника, – каже Олена. – Це потрібно, щоб відійти від шаблонів і неминучої замиленості ока художника. Ми залишилися дуже задоволені результатом: отримали свіжий підхід до костюму, нетрадиційні для балету тканини і небанальну картинку. Основною ідеєю було розділити два паралельні світи історії: реальний і фантазійний. Костюми виготовляли в різних цехах і майстернях по всьому Києву. Це неминуча складність незалежного проєкту – зараз збираємо їх звідусіль".
Головні партії виконують Єлизавета Чепрасова, солістка Будапештського театру опери та балету, і Франческо Піччіні, соліст Фінського і Естонського національних театрів опери і балету; основний кістяк – це артисти трупи "Ukrainian Classical Ballet".
Фото: Марія Павлюк