Від нових постановок Джастіна Пека і Матса Ека до екстравагантної інтерпретації циклу Франца Шуберта – Vogue UA вибрав 5 найкращих балетних постановок з усього світу, які варто побачити цієї зими.
У листопаді хореограф Аластер Марріотт поставив балет "Невідомий солдат" на честь 100-річчя закінчення Першої світової війни. "Ми з художником Ес Девлін вирішили, що хочемо зосередити спектакль на тому, як Перша світова війна вплинула на одне звичайне маленьке життя в незвичайний час", – розповідає Марріотт. "Щоб досягти цього, ми вирішили, що це має бути історія справжніх людей. Я годинами досліджував архіви і знайшов реальні документальні записи Флоренс Біллінгтон, яка розповідала про те, якою була у 16 років, як зустріла свою любов і втратила її під час війни. Я відчув після недавнього акценту на правах жінок, особливо завдяки руху #MeToo, що головним оповідачем цієї історії повинна бути жінка". Па-де-де Флоренс і її коханого в цій виставі дуже красиві.
У січні в Нью-Йорку відбудеться прем'єра одноактного балету Джастіна Пека. Пек став хореографом-резидентом New York City Ballet всього лише в 26 років, зайнявши місце Крістофера Вілдона. The New York Times назвали Джастіна одним з найбільш затребуваних танцюристів у світі. Він створив понад 30 вистав на абсолютно різну музику, від Стравінського до Суфьяна Стівенса. При цьому, Пек успішний і в масовому мистецтві – він отримав премію Тоні за бродвейську хореографію. У хороеграфа класична освіта, а також любов до чечітки і пристрасть до відеоігор. Джастін Пек допоміг залучити до балету ширшу аудиторію короткими Instagram-трейлерами своїх робіт; а його відеоролик на YouTube про танцюристів в метро в Нью-Йорку зібрав понад 150 000 переглядів.
Шведському хореографу Матсу Еку, одному з найбільш радикальних режисерів світу, 73 і вже два роки він планує піти у відставку, але все-одно активно працює. У червні в Парижі відбулись дві його прем'єри: "Болеро" на музику Моріса Равеля та "Інший", поставлений на сонату Ференца Ліста. Матс Ек відомий, перш за все, тим, що поєднує різні стилі. У його класичних постановках – "Жизель", "Спляча красуня" і "Лебедине озеро" – акцент завжди зроблений на характері і психології персонажів. Він посилає Жизель в психіатричну палату, його принцеса Аврора – жертва героїнової залежності, а не злої магії, а його лебеді носять короткі пачки і лисини.
Ще одна важлива прем'єра в Паризькій опері – "The Hawk's Well" в постановці японського художника Хіросі Сугімото та італійського хореографа Алессіо Сільвестріні. Їх спектакль натхненний японським театром Noh. У центрі сюжету – ірландський воїн по імені Кухулін, який вирушає на пошуки колодязя з ніби-то цілющими водами і зустрічає жінку-чарівницю. Візуально "The Hawk's Well" вдався дуже атмосферною роботою – Сугімото відомий як пристрасний фотограф старовинних театрів по всьому світу, а також успішний архітектор.
У лютому 2019 британський хореограф Девід Доусон представить абстрактну п'єсу для Голландського національного балету на музику Гевіна Брайєрса. За словами Девіда, цей балет розглядає "тіло як інструмент для душі". Цей спектакль доповнять постановкою "Громадянин Ніде" – на основі "Маленького принца" Антуана де Сент-Екзюпері.
Анжелен Прельжокаж – один з головних французьких хореографів, представник нового французького танцю. Разом з балетною трупою знаменитого Ла Скала цієї зими він переосмислює "Зимовий шлях" Франца Шуберта. Прельжокаж відомий своїми спірними поглядами на класику, хоча він клянеться, що провокувати ніколи не було його метою: "Я роблю те, що відчуваю, і я не засуджую себе. Але я і не намагаюся шокувати, це було б нецікаво. У світі і так багато шокуючих речей". Наприклад, історія його "Ромео і Джульєтти" відбувалася в тоталітарному світі 1984 року (його героїня стала своєрідним симбіозом Джульєтти Шекспіра і Джулії Оруелла), а його спектакль "Казанова" показує балерину, читає вголос список симптомів різних захворювань, що передаються статевим шляхом. Шуберт написав свій пісенний цикл "Зимовий шлях" 1827 року, коли він помирав від сифілісу. Цей сумний цикл з 24 пісень ідеально відповідає ідеям хореографа, який часто говорить у своїх виставах про секс і насильство.