Сто років тому — 31 березня 1922 року — у Києві режисер і драматург Лесь Курбас створив студію-театр "Березіль" і розпочав одну з найславетніших сторінок в історії української культури. "Березіль" став флагманом незалежності, новаторства й модернізму в українському театральному мистецтві та епіцентром сміливого й експериментального творчого процесу.
1. "Березіль" виник як мистецьке об’єднання (МОБ) акторів "Молодого театру". Чотири роки "Березіль" працював у Києві, здобув статус найкращого театру УРСР й у 1926 році переїхав до Харкова — тодішньої столиці України.
2. Заведено вважати, що назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Однак, є й інші припущення щодо виникнення назви. З погляду етимології "березіль" — походить від сполуки слів "березова зола" (у давнину в перший місяць весни палили березову кору), або ж від "злий до беріз", бо в березні точили сік із цих дерев.
3. Як найкращий театр свого часу "Березіль" мав 6 акторських студій у Києві, Білій Церкві, Умані та Одесі, так звану режисерську лабораторію, мюзик-хол та десять комітетів, серед яких був і "психологічно-технічний" комітет, який застосовував прикладну психологію для розроблення нових методів навчання акторів та режисерів. А працювало в "Березолі" близько 400 акторів.
4. Лесь Курбас вважав, що театр має показувати не повсякденне життя, а формувати фундаментальні життєві принципи. Саме тому "Березіль" завжди шукав нові та прогресивні сценічні засоби, розвивався у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Команда театру фокусувалася на простих декораціях, освіченості акторів, прозорій мізансцені.
5. У 1933 році Леся Курбаса усунули з посади художнього керівника театру, заарештували як небезпечного злочинця, а "Березіль" закрили. У 1935 році "Березіль" був перейменований у Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, який працює й донині.