Унікальність монків полягає не тільки в їхньому зовнішньому вигляді, а й у походженні. Більшість класичних моделей взуття колись розробили на замовлення королівських осіб або задля потреб армії. Черевики чука й дербі — прекрасне тому свідчення. Однак монки мають зовсім іншу історію.
Простежити точну дату появи цього взуття неможливо. Однак історики схильні вважати, що монки з’явилися в Європі в період Високого Середньовіччя (близько 1000—1350 років) і носили їх ченці, звідки пара й дістала свою назву (monk у перекладі з англійської означає "монах"). Вони жили дуже простим, невибагливим життям, рідко справляли нову одежу й взуття. Спершу монахи використовували прості сандалії, які не дуже захищали під час роботи в полі або на перетнутій місцевості. Тому потреба в практичному й міцному взутті спонукала до створення монків. По суті, вони зробили закриту версію своїх сандалій з ремінцем.
Сучасні монки — це гібридне взуття. Вони не мають шнурівки, тому більше подібні до лоферів, а завдяки деталям поверх союзки схожі на дербі. Найвідмітніша ознака пари — це, звісно, ремінець і пряжка зверху: шматок шкіри, який зазвичай проходить через підйом, щоб застебнути взуття й закріпити ногу.
Сучасні версії цих туфель з одним і двома ремінцями видозмінювалися впродовж останнього століття. Монки з однією пряжкою зазвичай були найпопулярнішими, але варіант з двома ремінцями має попит в останні роки. Галас навколо подвійних монків зчинили Александр Макквін та Ів Сен-Лоран. Дизайнери дуже любили цю модель і часто представляли її інтерпретації у власних колекціях.
Сьогодні монки вважають універсальним взуттям. Їх можна носити як з діловим костюмом, так і з потертими джинсами. У будь-якому разі, монки — одинарні, подвійні чи навіть потрійні — точно свідчать про наявність смаку й стилю у власника. До того ж укоріненого в традиціях.