7 листопада у французькому Гаврі розпочинається елітна яхтова гонка Transat Jacques Vabre. Команда швейцарського годинникового Дому Hublot бере участь у змаганні під керівництвом амбасадора бренду, молодого й амбітного яхтсмена Алана Роура.
Засмаглий чоловік із юнацькою усмішкою та піратськими сережками у вухах був обраний годинниковим Домом на роль амбасадора два роки тому й очолив яхтову команду під вітрилами з чорно-білим логотипом. Попри його юний вік (Алану 30, а в яхтових перегонах нерідко змагаються спортсмени за 60), в Hublot із захопленням відмічають зрілість і зваженість швейцарського яхтсмена.
"Наш головний супротивник — погода", — каже Роура. Ми зустрічаємося наприкінці жовтня в бухті Гавра, де його команда готується до змагання швидкісних вітрильних яхт Transat Jacques Vabre. Алан демонструє електронну систему навігації, яка що дві години отримує метеорологічні дані від супутника та пропонує оптимальну траєкторію руху човна. На екрані — матриця зі складною системою позначок і векторів, під якою вгадуються контури материків. Роура веде пальцем по мапі: судно Hublot вийде з бухти французького Гавра, пройде Ла-Манш і вздовж мису Ортегаль вирушить до Карибського узбережжя. За 15 днів, оминувши бразильський архіпелаг Сан-Педру-і-Сан-Паулу, яхта має дістатися Мартініки, кінцевої точки регати.
Під керівництвом Алана — 18-метровий однокорпусний човен, пофарбований у фірмові кольори Hublot: смальтово-чорний та жовтий. Яхтсмен з любов’ю зве його "Раста". За правилами міжнародної асоціації IMOCA на перегоні через Атлантику на парусі красується портрет шкіпера. "Я б залюбки обійшовся без нього, але так треба", — жартує Алан. Висхідна зірка вітрильного спорту, Роура у 2016 році став наймолодшим учасником в історії навколосвітнього одиночного змагання Vendée Globe (фактично це яхтова Олімпіада). Участь у гонці, що розпочинається в Гаврі, і в зворотньому одиночному змаганні цього ж місяця — етап підготовки до третьої в кар’єрі спортсмена регати у Вандеї, що пройде у 2024-му. Разом з Hublot в Алана на неї великі плани.
Вітрильний спорт — складна колективна справа. Зараз у команді вісім учасників — вони готують човен до багатоденних випробувань у відкритому морі, перевіряють обладнання й інвентар. Поруч із Аланом в цій гонці — швейцарський ко-шкіпер Сімон Костер. Разом вони охоче демонструють спартанське внутрішнє оздоблення яхти. Тут форма та наповнення радикально наслідують функцію — у гонитві за легкістю (та швидкістю) човна на борту не повинно бути нічого зайвого. У центрі кокпіта розташоване шкіперське крісло, фактично єдине місце, де члени екіпажу можуть розраховувати на сон. Зазвичай це 2—3 години, по черзі. "Де кухня?" — цікавиться одна з колег-журналісток. "Кухня ось", — Костер без тіні іронії вказує на портативний газовий пальник, що самотньо висить на композитній стінці. Спортсмени кажуть, що найбільше люблять швейцарський шоколад: солодкі плитки на борту — щасливий оберіг.
Човен Hublot належить до класу одновітрильних яхт Open 60 — управління, окрім паркування, здійснюється вручну. Роура пояснює, що майстерність яхтсмена полягає в балансі фізичної сили, досвіду кермування та навичок ухвалення стратегічних рішень: "Гонка може тривати тижнями, проте результат змагання часто вирішується в останні хвилини". Випробування екстремальними природними умовами, порушеним сном і самотністю створює велике навантаження на емоційний та психічний стан спортсменів. "Перемога здобувається не на воді, перемога здобувається ментально", — філософськи каже Костер.
Після огляду яхти Hublot ми разом із командою обідаємо в місцевому ресторані в Гаврі. Алан та Сімон радо відповідають на запитання, проте відчутно, що сконцентровані вони на майбутній гонці. Мало їдять, відмовляються від вина, але помітно жвавішають, коли на столі з’являється кримінально велика порція профітролів. На засмаглих руках в обох — годинники Hublot Big Bang зі сталевим корпусом. Я ловлю себе на думці, що не зустрічав людей, кому б ці масивні моделі настільки пасували. На човні Алан із Сімоном показували місце в кабіні поруч із системою, яка керує вітрилами. Туди під час виходу в море вони приладжують свої годинники — аби не зіпсувати. Хочеться вірити, що високоточний швейцарський оберіг принесе їм жадану перемогу над Атлантикою.
Текст: Веня Брикалін