Гід Одесою: куди піти, де поїсти, де зупинитися

21 і 22 серпня в Одесі пройде Vintage Charity Market — фестиваль для тих, хто любить моду, музику й, звісно, Одесу. У програмі фестивалю — маркет з одягом українських і світових дизайнерів, кінопокази та концерти. Для тих, хто в ці вихідні прямує до Одеси, — наш детальний гід.

"Куди піти в Одесі?" — це запитання — таке ж сезонне, як Апероль Шприц. Ми ставимо його в редакції одне одному, своїм приятелям і приятелям приятелів щоліта. Отримуємо відповіді, шукаємо їх самі, ділимося в месенджерах та інстаграмі, робимо скриншоти локацій. На продовження мініпроєкту про подорожі Україною нові (і добре знайомі старі) місця в Одесі відкриває Олена Пономаренко.

В Одесу треба їхати неодмінно. Падати в обійми міста — і чекати, куди винесе ця нескінченна хвиля вечірок, нових барів, старих готелів, ресторанів, моря і святкового, галасливого ​​життя.

Чим милуватися

Я буваю в Одесі рідко, тому сприймаю місто "на свіжі рецептори", свіжо й гостро. Цього разу мене полонила не так архітектура Пушкінської, Грецької, Катерининської, — двоповерхові пишні маєтки в стилі нестримного бароко, — як величезні ласкаві дерева, які підносяться над ними. Платани, акації, катальпи — дендрологічний ландшафт міста не сплутати ні з чим (не стану приховувати, катальпу довелося ідентифікувати за допомогою програми Seek — "шазама для рослин").

Катальпа

Вікові дерева з мереживним листям відкидають гігантські тіні, крізь які цятками пробивається сонце, як на картинах Мурашка, і це таке видовище, від якого щемить усередині.

Найважливіше в Одесі — це не море, хоча розслаблену, гедоністичну ауру воно задає. Найважливіше в Одесі — це блукати вулицями, милуватися старовинними маєтками і їхнім бароковим декором: роги достатку, виноградні грона, маскарони, атланти, міфологічні тварини. Важливо носити піжами й шовкові slip dresses, нікуди не поспішати, нічого не загадувати, а просто вбирати в себе атмосферу, як сонце, фрукти й вітамін D — щоб вистачило на всю зиму. Важливо приземлятися на літніх терасах гарних кафе або в темних барах, назви яких я знаю всі без винятку, хоч, повторюся, буваю в Одесі раз на кілька років. До речі, мені пощастило відкрити кілька нових місць — поділюся нижче.

Де зупинитися

Не буду оригінальною — пораджу Bristol Hotel Odessa. Святковий, ошатний, як гігантська "Павлова", на перетині Пушкінської та Буніна, він ширяє над містом уже 120 з гаком років.

Це був перший гранд-готель Одеси, який займав сенсаційні чотири поверхи (сьогодні є ще п’ятий, мансардний, де обладнали кілька номерів, а також терасу, спа з дуже приємними цінами та басейн). Його збудували за проєктом легендарних архітекторів Бернардацці й Мінкуса, навпроти будівлі Нової купецької біржі (нині там розміщується Філармонія, і її теж будував Бернардацці).

Тут у різний час зупинялися Віра Холодна, Теодор Драйзер, Анрі Барбюс і ще багато відомих людей. У 2010 році його реконструювали — і повернули йому вигляд відповідно до задуму Бернардацці: і шовкову обшивку номерів, і ліпнину, і мармур, і мозаїку, і навіть меблі — їх виготовили ті самі італійські фабрики, що й 122 роки тому. Додали спа з відкритою терасою і краєвидом на місто — і це в самому центрі Одеси. Такого більше немає.

Сьогодні в Bristol Hotel Odessa ностальгічно, по-паризьки прекрасно, постіль — пухка й пишна, спиться солодко й безтурботно. Але треба бронювати заздалегідь — коли я попросила хоч одним оком зазирнути у фірмові номери Ralph Lauren, Missoni або Fendi, з’ясувалося, що зайнято все, включно з президентським "люксом", у якому якось L'Oréal Paris влаштував б’юті-сесію напередодні червоної доріжки з нагоди відкриття Одеського кінофестивалю. До речі, гості фестивалю люблять зупинятися тут: локація налаштовує на потрібний лад.

Дуже вразив один момент: крім речей, неодмінних для п’ятизіркових готелів, тут є кошерний ресторан. Просто щоб гостям, які дотримуються кашруту, було комфортно. І ще: омаж одеському колориту й одеській кухні — начинена риба на сніданок. Кухнею опікується шеф Стефан Вайттінадан, що може похвалитися 16 зірками Michelin. Гадаю, ви розумієте.

Куди піти

Місця, після яких любити Одесу виходить саме собою, — Художній музей і Музей західного та східного мистецтва. Перший дещо подібний до вілли Матісса в Ніцці — чи то кольором стін, чи то близькістю до моря.

Але головне — багатство колекцій. І Кандинський, і Саврасов, і Коровін, і Рєпін, і Серебрякова, і Петров-Водкін, і Кустодієв, і Айвазовський із Шишкіним, — це лише ті, хто відразу спадають на думку.

Другий — просто паризький особняк, до якого варто було б навідатися, навіть якби в ньому не було картин. Білі фіранки, стелі заввишки вісім метрів, декор, величезні подвійні вікна і краєвиди з них, паркет ялинкою, море скарбів.

Де відпочивати

Пляжі, які мені рекомендували, — Mantra та Caleton. Перший — за гарну музику, другий — за приємні умови. Я знехтувала порадою забронювати заздалегідь (не повторюйте помилок, бронюйте за тиждень!), тож у підсумку довелося дихати морем в Ibiza Beach Club. Попри те, що персонал тут вишколений, а процеси налагоджені, тут буде затишно переважно шанувальникам кальянів і відповідного антуражу.

Я б насправді замість усіх пляжних активностей вибрала розкішний декадентський басейн у Formula Wellness Club. Басейн такої краси я востаннє бачила в Парижі, у XVI окрузі. Там на периметрі розміщувався ресторан, куди з’їжджалася модна публіка з усього міста, а тут — містяться модні тренажери. На красу басейну це, певна річ, ніяк не вплинуло. Спа-процедури, манікюр, укладання — все це можна знайти тут само. Шкодую, що не знала про це місце під час знімання проєкту Discovered by Vogue.

Де поїсти

На сніданок варто вирушити до Le Grand Café Bristol: не хочеться повторювати, що це рай для гедоніста в самому центрі Одеси, але так воно і є. Тут, як і в київському Hilton, хочуть відродити культуру неспішних суботніх і недільних бранчів, куди приходять сім’ями й насолоджуються кухнею і часом, проведеним разом.

Велика спокуса сісти на терасі, щоб ловити вітерець, але ліпше зайти всередину: там підлога, що так і проситься в екаунт I have this thing with tiles, приголомшливий декор і атмосфера, яку хочеться впаковувати у святкові коробки, щоб дарувати коханим людям.

Після бранча неодмінно треба зазирнути до Bernardazzi — напевно, один з найкращих ресторанів, де я була. Там разюча винна карта, є сомельє, і хоча б на келих тут варто залишитися. Бронювати обов’язково.

Мені всі радили гастрономічні вечері від бренд-шефа Le Grand Café Bristol Стефана Ватадінана. У межах проєкту MULTISENSORIA француз влаштовує гастрономічний театр.

Nikos — нове місце, яке відкрилося доволі недавно. "Інтер’єр робив Беленко", — написала мені подруга в директі. Цього було досить, щоб за пів години я вже була в Nikos і в захваті вигукувала: "Боже, як гарно". Гарно та дуже смачно. Замовляти все меню, заставляти закусками весь стіл, а потім вирушати у внутрішній дворик бити посуд (шукайте цю пропозицію в меню).

Maman. Це місце схвалили б не всі естети й гедоністи. Але одеська їжа там така приголомшлива, що я готова була прийти знову (і відвезти контейнер з тюлькою до Києва). Спасибі Дарії Слободяник за рекомендацію. Фантастика.

Make My Cake вже відкрилося і в Києві, але, якщо раптом ви не пробували макаронси з трюфелем або з горгондзолою, — ви будете зворушені.

Де пити

Назву місця, які мені порадили всі: Lou Lou Bistrot, The Fitz, Zelda, M1, 12 Monkeys. Ліпше зберегти ці назви для наступного візиту, коли буде настрій ходити по барах.

Але я відкрила приголомшливе місце, про яке знають не всі — Flacon Bar: Cocktails & Perfume. Там немає коктейльної карти в класичному сенсі. Є сліпа дегустація ароматів: тропічні, фруктові, з вершковим або ванільним підтоном, з нотами свіжості, ромашки, ягід.

Їх розпилюють над гостем — і на основі ольфакторних переваг готують коктейль. Подають у дуже гарних келихах. Можна розташуватися зовні, на терасі, але ми залишилися в темному залі з оксамитовими шторами і люстрою в центрі.

До речі, на вході — інстаграмне дзеркало, рекомендую.

Популярне на VOGUE