8 речей, які ви не знали про Версальський палац

Залучаючи понад 8 мільйонів відвідувачів на рік, Версальський палац — один з найпопулярніших туристичних напрямів Франції. У цьому матеріалі розповідаємо, що потрібно знати про це легендарне місце: від садів до його інтер’єру, від його долі за часів революції до відносин з модою й кіно. А після прочитання можна вирушити у віртуальну екскурсію Версалем.

image
Спершу його використовували як мисливський будинок для короля

У 1607 році Людовик XIII, молодий син Генріха IV, вибрав Версаль для своєї першої мисливської експедиції. До кінця 1623 року, через 13 років з початку його правління, він вирішив створити невеликий мисливський будиночок з двох скромних замків. Саме там настав День обдурених, коли Марія Медічі, матір Людовика XIII, спробувала вигнати кардинала Рішельє, а в підсумку її саму вигнали за наказом сина. Лише 1661 року Людовик XIV почав перші будівельні роботи в палаці, а згодом ухвалили рішення про те, що він стане головною резиденцією уряду Франції.

Андре Ленотру знадобилося 40 років, щоб завершити сад

Ще 1661 року Людовик XIV довірив Андре Ленотру проєктування й розроблення знаменитих версальських садів, які згодом стануть відомі як зразки виняткового озеленення в усьому світі. За допомогою Жана-Батиста Кольбера, члена кабінету короля, а потім архітектора Жюля Ардуена-Мансара, якому доручили спорудження оранжереї, Ленотр почав працювати над садом. Він мав спроєктувати планування садів, намалювати численні статуї й фонтани, продумати, як вирівняти ландшафт, доставити й посадити дерева з кількох провінцій Франції. На завершення проєкту пішло 40 років, і сади потребують пересадження кожні сто років або близько того, щоб зберегти їхню цілісність і красу. Під час шторму в грудні 1999 року близько 10 000—20 000 дерев були розщеплені або викорчувані, включно з 80% найрідкісніших і двох тюльпанових дерев, які посадила сама Марія-Антуанетта.

Версаль був місцем першого у світі польоту на повітряній кулі

Саме в епоху Просвітництва й за часів правління Людовика XVI брати Монгольф’є досягли успіху у своєму першому польоті. 19 вересня 1783 року за пильним поглядом короля та його сім’ї повітряна куля заввишки 18 метрів здійснила перший політ над версальським двором. З вівцями, півнем і качкою як пасажирами прикрашена королівська повітряна куля піднялася в небо на 600 метрів. Експеримент відновили пізніше, коли Пілатр де Розьє став першою людиною в історії, яка здійснила вільний політ.

Палац не пограбували під час революції

Попри те, що повідомляли й часто спотворювали у вигаданих звітах, Версаль не пограбували під час революції. Після того, як 6 жовтня 1789 королівська сім’я вирушила до палацу Тюїльрі, ремонтна бригада палацу скористалася відсутністю короля як можливістю для ремонту. Ремонт передбачав меліорацію картин і стель у дзеркальному залі. Після відкриття Центрального художнього музею в Парижі в серпні 1793 року більшу частину творів мистецтва палацу передали в Лувр. Того ж року прийняли закон про звільнення від меблів у Версалі, а решту предметів продали паризьким купцям і заможним громадянам.

Луї-Філіпп відповідальний за перетворення палацу на музей

Під час Липневої монархії Луї-Філіпп, який отримав прізвисько "король-громадянин", ухвалив рішення перетворити Версаль на історичний музей, присвячений "усій славі Франції". Мотивами цього рішення були його надії на об’єднання народу Франції навколо спільної спадщини. Музей відкрили 10 червня 1837 року в присутності Олександра Дюма, Ежена Делакруа й Віктора Гюго.

Версаль відіграв свою роль під час Першої світової війни

1914 року військові зайняли площу Арм і головний двір палацу. Там було створено військові лікарні, оскільки поранені поверталися з бою. Найвизначніша подія, пов’язана з Версалем цього періоду, сталася 28 червня 1919 року, коли в дзеркальному залі підписали Версальський договір. Договір фактично поклав край війні, підтвердивши поразку Німеччини. Підписавши документ, Жорж Клемансо, Вудро Вільсон, Девід Ллойд Джордж і Вітторіо Емануеле Орландо фактично усунули Німеччину від контролю над Ельзасом, Лотарингією та її колоніями, відповідальними за сільськогосподарське виробництво. Саме цей акт миру, який Німеччина вважала диктатом, у кінцевому підсумку призвів до Другої світової війни.

Версаль у кіно: грандіозна співпраця

З 1904 року палац слугував знімальним майданчиком для майже 200 фільмів. Серед перших були документальні фільми й історичні драми, які створила французька кіностудія Pathé. Багато великих кінематографістів мали за честь творити у Версалі: Ален Рене, Жак Демі, Мілош Форман, Софія Коппола й Вуді Аллен — лише деякі з них. Найсимволічнішим з усіх знятих там фільмів є "Таємниці Версаля" 1953 року Саші Гітрі. Цей фільм допоміг відновити славу палацу, популярність якого впала після півстоліття воєн.

Версаль був джерелом натхнення американської моди

Попри те, що шоу The Battle of Versailles є поворотним моментом для американських дизайнерів — цей епізод в історії моди рідко обговорюють. На початку 70-х років головний куратор Версальського палацу Жеральд Ван дер Кемп шукав спонсорів для фінансування відновлення палацу. Елеонора Ламберт, відома американська публіцистка, яка ініціювала перший Тиждень моди в Нью-Йорку, запропонувала Ван дер Кемпу організувати показ-конкурс мод у палаці. 28 листопада 1973 року "Версальська битва" поєднала найбільших французьких кутюр’є того часу з найкращими дизайнерами американської модної сцени. На французькій стороні були: Ів Сен-Лоран, Крістіан Діор, Юбер де Живанши, Емануель Унгаро і П’єр Карден. З-поміж американських дизайнерів їм протистояли: Стефен Берроуз, Білл Бласс, Оскар де ла Рента, Халстон і Енн Кляйн, все ще порівняно невідомі у світі моди. Жозефіна Бейкер відкрила шоу, Лайза Міннеллі очолювала подію, а Пет Клівленд домінував на подіумі, і разом із цією подією американська мода вийшла на міжнародну арену.

Популярне на VOGUE