Світ танців вабить і зачаровує, однак усередині цієї всипаної стразами й глітером індустрії сьогодні відбувається безліч цікавих процесів, яких не видно обивателеві. Дізнатися все з перших вуст ми вирішили в Тетяни Омельченко — майстра спорту міжнародного класу зі спортивних танців, тренерки й судді численних міжнародних турнірів, включно з Monaco pro-am World Cup, Barcelona fabulous cup, Dubai cup. Звісно, поговорили ми не тільки про танці, а й моду.
У шість років мене відвела на танці мама. Вона хотіла, щоб дочка добре рухалася й мала гарну поставу, тому ми вибирали між гімнастикою, фігурним катанням і танцями. Мамі було важливо, щоб це був найменш травматичний вид спорту. Але хто знав, що з психологічного погляду парний спорт набагато складніший, адже з юності ми, крім іншого, пізнаємо "всі принади" комунікації з чоловіками. До речі, з моїм першим партнером Кирилом ми танцювали сім років і досі товаришуємо, зустрічаючись на різних змаганнях у всьому світі.
Люди, які хочуть присвятити життя танцям, мають уже з дитинства бути готовими до багатьох речей. Головне зрозуміти, чи готові ви не належати собі й повністю віддатися танцям? Танці, бальні або спортивні, завжди були елітним, дорогим і естетично гарним видом спорту, що потребує повної віддачі. Саме цьому вчили нас наші вчителі, постійно повторюючи, що "для гарного парного виступу одного танцю не досить". Своїм учням я також не перестаю це повторювати — вони мають бути готові до повної самовіддачі та постійним вкладенням у себе без надії на окупність. Як тренерка, я нерідко стикаюся з розв’язанням психологічних проблем всередині пари, причому це не залежить від їхнього віку. У танцюристів банально бракує часу на особисте життя, тому складно побудувати стосунки з кимось за межами цього світу.
У цій індустрії сьогодні відбуваються процеси, про які неможливо мовчати. Так, з одного боку, завдяки численним танцювальним шоу бальні танці стають дедалі популярнішими, але з іншого — часто саме вони знижують рівень тренерів-початківців і самих танцівників. Річ у тім, що після перегляду телевізійних програм всі прагнуть відкривати власні танцювальні студії й тренувати, іноді навіть здобувають суддівські ліцензії. І дуже сумно дивитися, коли талановиті діти потрапляють до таких "тренерів" і просто втрачають час. У 99% випадків людина не з танцювального світу не зможе відразу визначити компетентність тренера. Багато медійних танцівників сьогодні нерідко прикриваються якимись перемогами й у такий спосіб зміцнюють власну репутацію, але насправді там все дуже погано... У підсумку виходить, що ті, до кого варто прислухатися, відомі тільки у вузькому професійному колі й не женуться за публічністю. Тому я знову й знову закликаю батьків юних талантів і всіх тих, хто тільки хоче почати танцювати для себе, дуже уважно поставитися до вибору тренера. Це ваше життя і ваше здоров’я, а довірити їх можна тільки професіоналам.
Я завжди кажу, що потрібно дивитися на справи людини, — досягнення її вихованців зазвичай гучніші за будь-які слова, — а також не забувати про власну інтуїцію. Коли я тільки починала тренерську діяльність, мені було досить складно показати всім і самій собі, що я не тільки хороша танцівниця, а й талановита тренерка. Також на ситуацію впливає темп нашого життя — час пришвидшився, і тепер батьки не завжди мають змогу возити дітей на тренування в спеціалізовані зали. Здебільшого секцію вибирають за територіальним принципом — що ближче, то ліпше. Звідси й мала ймовірність потрапити до справді талановитої людини зі знаннями, хоча скрізь бувають винятки.
Танці — це найчесніший вид мистецтва, адже тут неможливо купити підписників, титулу й популярності, ти або навчився танцювати, тренуючись десятки годин у репетиційних залах, або ні... Саме за це я обожнюю світ бальних танців — незважаючи ні на що.
Як професійна спортсменка й сертифікована тренерка, я охоче популяризую бальні танці, хоч уже й говорила про проблеми, які з цим нині є. Особисто мені дуже імпонує рух pro-am, коли аматор танцює разом з професіоналом і він же заразом є твоїм тренером. По суті, саме цей формат став засадничим для танцювальних шоу, коли знаменитості виступають з професійними танцівниками. Наприкінці травня я лечу в Дубай на подібний турнір, у якому братимуть участь pro-am-пари найвищого рівня. Називається він Crown Cup.
Цікаво, але іноді такі пари можуть дати фори багатьом професіоналам, хоча у звичайному житті дотичні до різних професій. Наприклад, одна моя учениця з цієї категорії — успішна лекторка в КПІ, але за кількістю занять у залі їй заздрю навіть я. Однак тут важливо розрізняти тих, хто в дорослому віці вирішив відкрити для себе світ танців, від тих, хто не досяг успіху на професійній арені й тепер пробує брати участь у подібних турнірах як аматор, але маючи водночас солідну підготовку. Я категорично проти таких учасників, оскільки це суперечить самому принципу pro-am-змагань.
Це найскладніше питання, яке тільки можна поставити професійному танцівникові, проте я все-таки вирізнила б фокстрот. У європейській програмі він вважається технічно найскладнішим і тому завжди дуже важливо станцювати його на 100%. У латинській програмі мені найкраще вдавалася румба, а своє серце я цілковито віддала його величності танго.
Я — професійна танцівниця, тому підтримувати форму мені нескладно, але є цікавий момент. Мої улюблені тренування сьогодні — бойові види тренувань, наприклад, нині з тренером додали до програми занять джиу-джитсу.
Мені пощастило, бо з улюбленими брендами я не просто взаємодію як клієнтка, а й працюю. З одягу — це Guess, у колекціях яких частка принади поєднується з фірмовою американською практичністю. Про якість деніму цього бренду навіть не варто взайве повторювати. Ще люблю білизняний бренд Anabel Arto, обличчям якого я є. Мені дуже важливо бути впевненою в марці, яку представляю. Тут у нас все склалося. З українських брендів мені близька естетика FROLOV — його дизайнер Ваня Фролов сам раніше танцював, і в його одязі дуже комфортно рухатися. Мені взагалі дуже подобається тенденція поєднання танцювального стилю й повсякденного гардероба. Дедалі частіше натрапляю в колекціях на торочки, стрази або пір’я, які мають такий ефектний вигляд у русі.
Моя б’юті-рутина дуже проста — масаж, вітамінні крапельниці й грамотно підібраний догляд саме для потреб моєї шкіри. Щоправда, маю одну слабкість — я ніколи не мию голови вдома сама. Обожнюю ходити до моїх улюблених дівчаток і розслаблятися під час догляду за волоссям.
Над проєктом працювали:
Фото: Danil Kaistro
Стиль: Anastasiia Yatsenko
Макіяж: Vitalia
Зачіски: Yevgeniya Kozlova
Продюсер: Marina Sandugey-Shyshkina