Гвінет Пелтроу вперше з’явилася на обкладинці британського Vogue у лютому 1998 року, просуваючи свою роль у фільмі "Великі надії". Хоча кінокритики мали змішані відгуки щодо адаптації роману Чарльза Дікенса режисером Альфонсо Куароном, модні ентузіасти були захоплені костюмами Донни Каран, створеними спеціально для Пелтроу. Кожен образ був витриманий у зелених тонах, що відповідало візуальному баченню Куарона. "В Альфонсо є проблема із зеленим кольором, — жартувала Гвінет. — Мені здається, він трохи божевільний, але в хорошому сенсі".
Ще задовго до цього, Гвінет Пелтроу стала іконою мінімалізму 1990-х, формуючи модні тренди поряд із такими іменами, як Керолін Бессетт-Кеннеді. У статті The New York Times за 1996 рік її описали як "акторку, яку хоче вдягати кожен дизайнер". Якщо сьогодні поглянути на її гардероб того часу, він наче підручник моди десятиліття. Вона з’являлася у вишуканих сукнях Calvin Klein у 1995 році, у вбраннях Gucci від Тома Форда у 1996-му та носила бездоганні костюми Chloé від Стелли Маккартні у 1997 році.
В інтерв’ю Vogue на початку 2000-х Том Форд зазначив: "У неї є щось від Грейс Келлі й Одрі Гепберн. Її елегантність, стриманість та вишуканість створюють їй винятковий шарм". Показовий приклад — її поява у культовій рожевій сукні від Ralph Lauren на церемонії вручення премії "Оскар" у 1999 році, де вона отримала нагороду за роль у фільмі "Закоханий Шекспір". Карл Лагерфельд підсумував: "Якщо існує зразкова сучасна жінка, то це вона".
Своєрідним резюме стилю Пелтроу у 90-х стали слова Плам Сайкс у березневому випуску американського Vogue за 2002 рік. Описуючи гардероб акторки у її квартирі на Мангеттені, Сайкс зазначила: "Шафа, яка перетворила Гвінет на ікону моди, має всього два метри у довжину та трохи менше одного метра в ширину. Вона вкрита м’яким ванільним килимом, обладнана кремовими комодами та дзеркалом на одному кінці. Це місце дуже нагадує саму Гвінет — стримана зовнішність приховує глибину… що більше ти заглиблюєшся, то більше Gucci, Prada та Yves Saint Laurent там знаходиш".
"Гвінет — це квінтесенція моди 1980-х, — продовжила Сайкс. — Вона змогла увібрати вишуканість та стриманий шик тієї епохи, уникаючи її надмірної яскравості. Вона цінує крій не менше, ніж тенденції, і завжди віддає перевагу чистим лініям та витонченим деталям". Пелтроу, своєю чергою, пояснювала, що її модні рішення не були частиною ретельно продуманого плану. "Я дійсно не думаю про свій імідж, — сказала вона. — Я просто люблю одяг. Для мене це весело. Це не частина якогось розрахунку. Це просто… я".
За матеріалом vogue.co.uk