Паризький дизайнер Людовік де Сен-Сернен старанно стирає межі чоловічої й жіночої сексуальності — на подіумі й у житті.
"Усі думають, що ми великий бренд, але насправді я працюю з дому", — проводить тур квартирою в III окрузі Парижу дизайнер Людовік де Сен-Сернен. У вітальні стоять рейли з одягом, у сусідніх кімнатах — розкрійні столи й стелажі з журналами. Сам Людовік, високий, з меланхолійними очима й носом з горбинкою, схожий на Вірджінію Вулф у чоловічій подобі.
Ми зустрічаємося на наступний день після шоу Ludovic de Saint Sernin (для зручності Людовік часто використовує абревіатуру LdSS). Показ у підземних залах Palais de Tokyo викликав нетиповий для шоу молодого дизайнера ажіотаж. У першому ряду — Рік Оуенс і креативний директор Balmain Олів’є Рустам (друг і колишній бос Людовіка), навпроти мене розташувалися баїнг-директорка matchesfashion.com Наталі Кінгхем і головний баєр MyTheresa Тіффані Хсу. Перед нашим інтерв’ю в імпровізованій студії дизайнера побували представники Net-a-Porter.
Професійний злет 30-річний де Сен-Сернен зробив стрімко — у 2018 році став фіналістом премії LVMH Prize. Його перше шоу в приміщенні артінституції Galeries Lafayette проходило торік поза основним розкладом Паризького тижня. Тоді подивитися на хлопців у стягувальних корсетах з джерсі кольору фуксії й на трансгендерну модель Тедді Куїнліван у сукні-"локшині", декорованій кристалами, зібралося вузьке коло fashion-інсайдерів. Але про молодого дизайнера, який одягає чоловіків у шкіряні брифи й обтислі топи на одне плече, уже говорило все місто.
Його наступне дефіле потрапило до офіційного календаря Тижня й стало обрядом модної ініціації. Колекцію з промовистою назвою Wet&Wild — "Вологі й дикі" — дизайнер представив на відкритій терасі Centre Georges-Pompidou. Моделі були одягнені в напівпрозорі брючні костюми, тілесні піжамні комплекти й в’язані спідниці, подібні до накинутих на стегна банних рушників. Перед виходом на подіум їх спеціально збризкували водою. "Мені хотілося, щоб речі мали такий вигляд, ніби в них щойно виринули з басейну", — каже де Сен-Сернен. Цей показ, як і все, що робить дизайнер, був автобіографічним: "Я підходжу до створення колекцій, як музикант до записування альбомів. Хтось пише їх, надихаючись творчістю Хічкока, а я розповідаю про кохання, стосунки й розбите серце".
Людовік де Сен-Сернен народився в Бельгії. Його батько служив в Європейській комісії, мати працювала в Національній асамблеї при уряді: "Нормальні професії, ніяк не пов’язані з творчістю". Зі службового обов’язку батька сім’я вирушила в Кот д'Івуар — до восьми років Людовік ріс у Західній Африці. "Я згадую цей час як сон: у нас був пляжний будинок, і я почувався найщасливішим хлопчиком на планеті". Людовік був єдиною білошкірою дитиною в класі. "Білі кучері й світла шкіра — я був ідеальною ілюстрацією до серіалу Mean Girls", — жартує дизайнер. З двох років він малював одяг і створював фантазійні вбрання для Русалоньки. У тому, що в майбутньому стане модним дизайнером, Людовік ніколи не сумнівався.
Переїхавши до Парижу, сім’я влаштувалася в XVI окрузі — найреспектабельнішому районі французької столиці. Після школи Людовік поступив на курс дизайну в коледж École Duperré, але швидко зрозумів, що не вписується в загальну картину: його буржуазний зовнішній вигляд йшов усупереч із тим, який вигляд мали підлітки навколо. Тоді почалися експерименти з одягом: "У мене нестандартна статура: вузькі плечі, вузькі стегна — у звичайному чоловічому одязі я був схожий на лесбіянку". За новими речами Людовік часто вирушав у жіночий відділ і став замислюватися над тим, щоб почати створювати чоловічі колекції: "Це не про дрег або кросдресинг, а про те, щоб носити речі, у яких вам комфортно, і не боятися самовиражатися". У 2017 році, після трьох років в ательє Balmain, він запустив іменний лейбл.
Крім публічного акаунта в Instagram, у Людовіка є закритий — з позначкою X у назві. Там він викладає відверті знімки напівоголених молодих тіл, балансуючи на межі пуританських правил онлайн-платформи. Дизайнер перетворив спілкування зі щораз більшою аудиторією (27,6 тисячі підписників) на гру: у сториз його шанувальники сповідаються у своїх сексуальних перемогах і діляться еротичними фантазіями. "Це як популярні в нульових радіошоу, коли люди телефонували в прямий ефір, щоб розповісти таємну історію, — каже Людовік. — Я граю роль ведучого, але завжди тримаю дистанцію". Сам він не ділиться особистим: "Як дизайнер я багато віддаю в колекціях, але є те, що вважаю за краще тримати в таємниці".
Він не ділить одяг на чоловічий і жіночий: вважає свою лінію gender-fluid. Традиційно "жіночі" сукні й спідниці дизайнер створює без прив’язування до статі: впевнений, що хлопці в цих речах матимуть такий самий ефектний вигляд, як і дівчата. Працюючи над колекціями, не уявляє своєї героїні. На нові ідеї Людовіка надихають дівчата з його оточення: наприклад, німецька поппринцеса Кім Петрас і зірка шоу "Ейфорія" Алекса Демі. Вони стали носити речі із чоловічих колекцій Ludovic de Saint Sernin ще до того, як дизайнер прилучив жіночі виходи у свої покази.
Колекції де Сен-Сернена — сплав утопічної невинності й плотських пристрастей. Моделі в його шоу як ефемерні героїні Жана Жене — однаково ангели й демони з помітним потягом до ексгібіціонізму. Один з головних фетишів дизайнера — шкіряні труси на шнурівці, які він робить, починаючи з дебютного сезону. "Перша колекція була історією про дорослішання й прийняття своєї сексуальності, — згадує Людовік. — Хоч я не схильний до самоцензури, але в останню мить вирішив не використовувати цей лук: урешті-решт, на показі була моя мама". Натуральну шкіру з явним відсиланням до BDSM він замінив на нешкідливий денім. Але взяв за правило: найризикованіші речі виносити за межі колекцій — такі "таємні" луки він представляє окремо.
Шкіряні брифи мали несподіваний успіх. Баєри вважали цю білизну занадто ризикованою для ритейлу, тому Людовік вирішив продавати самостійно. Серія пляжних знімків, зроблена в Лос-Анджелесі й присвячена Дню святого Валентина, зумовила численні запити клієнтів — так де Сен-Сернен створив власний онлайн-магазин і міцну клієнтську базу (чоловіча шкіряна білизна — головний бестселер бренду). На молодого дизайнера звернув увагу бельгійський фотограф Віллі Вандерперре. Він сфотографував шкіряні брифи, долучивши знімок до своєї виставки в Лондоні. Вандерперре і де Сен-Сернен почали спілкуватися в Instagram: "До цього ми жодного разу не бачили один одного, але я набрався сміливості й запропонував Віллі зняти нам рекламну кампанію". Тепер автор іміджів Calvin Klein, Raf Simons і Prada фотографує колекції молодого дизайнера.
Відкритий сексуальний підтекст роботи Людовіка б’є відразу в кілька больових точок сучасного суспільства: проблему гендеру, табу на об’єктивізацію тіла й публічний договір щодо голизни — у реальному житті й онлайн. Усі ці питання, попри злободенність, у спілкуванні з дизайнером видаються мало не другорядними. "Я намагаюся не висловлюватися на ці теми, — зазначає Людовік. — Волію, щоб мої колекції говорили самі за себе". І вони кажуть.
Текст: Веня Брикалін
Портрет: Matthieu Dortomb
Фото: Daniel Archer
Стиль: Harry Lambert
Зачіски: Roxane Attard
Макіяж: Terry Barber @David Artists
Продюсер: Giorgio Tsintoukidis-Dirkx
Асистентифотографа: Ross Zillwood, Terry Broadbent
Асистент стиліста: Ryan Wohlgemu
Асистент перукаря: Harley Mitsinga
Асистент візажиста: Jess Colwille
Кастинг: Nachum Shonn
Моделі: Mica @IMG, Patrick @Kult Models