Катрін Денев
Вони познайомилися в Парижі, коли їй було 23, а йому — 30: на той час Ів Сен-Лоран заснував власний модний Дім і встиг заслужити статус модного революціонера, а юна Катрін Денев була молодою зіркою — на екранах якраз з'явилася картина "Шербурзькі парасольки". Тоді, 1966 року, Сен-Лоран створив для актриси одну з найважливіших суконь в її житті: біле вбрання з крепу з червоним декором, в якому юна актриса з'явилася на зустрічі з королевою Єлизаветою II в березні 1966 року.
Сен-Лоран не просто шив сукні для актриси: він зробив Катрін Денев втіленням французького стилю, запропонував їй кілька сміливих рішень, на які вона навряд чи б зважилася самостійно. Так, 1967 року дизайнер "одягнув" Денев для фільму "Денна красуня" — сюрреалістичної драми Луїса Бунюеля, де актриса зіграла буржуа-мазохістку, що влаштувалася працювати в бордель для задоволення власних бажань. У фільмі героїня Денев з'являється в застебнутих на всі гудзики тренчах і сукнях рівного крою з білим комірцем — зовнішня стриманість і елегантність, якої досяг геній Сен-Лорана за допомогою одягу, тільки підкреслювала внутрішню пристрасність героїні.
Вони довго працювали разом — Сен-Лоран шив костюми для фільмів "Сирена з Міссісіпі", "Голод", готував образи для виходів актриси на Каннському фестивалі і для повсякденного життя. Причому, як зізнавалася Денев, більшу частину нарядів для себе вона вибирала прямо на показах, і рідко потребувала індивідуальних примірок.
2002 року дизайнер заявив про відхід на пенсію. У паризькому центрі Помпіду відбулось прощальне ретроспективне шоу, ключовим моментом якого стала поява Катрін Денев. Вона співала для кутюр'є пісню, а Сен-Лоран вийшов з нею, щоб поклонитися публіці востаннє. Свідки розповідають, що на очах кутюр'є були сльози.
Лулу де лаФалез
1962 року, після заснування разом з другом і колегою П'єром Берже власного модного Дому, Ів Сен-Лоран відразу ж занурився в сміливі експерименти: так, саме він першим одягнув дівчат в двобортні піджаки і прозорі сорочки, і вивів на паризькі вулиці етніку. На останнє його надихнула ексцентрична Лулу де ла Фалез, дочка знаменитої моделі Максим де ла Фалез, яка працювала у Ельзи Скіапареллі.
Лулу, до знайомства з Сен-Лораном, встигла попрацювати з Роєм Хальстоном, любила і вміла носити вбрання в східному стилі, і пізніше багато цитат з її особистого стилю, наприклад, тюрбани і пір'я, можна було побачити в колекціях Сен-Лорана. 1972 року Лулу приєднується до команди французького дизайнера: вона була його музою, моделлю, а також довгі роки відповідала за створення прикрас і головних уборів для Дому.
Ів Сен-Лоран і Лулу де ла Фалез пропрацювали разом понад 30 років: разом готували колекції, разом веселилися в богемних клубах Парижа. Інакше як музою дизайнера Лулу де ла Фалез сьогодні не називають, хоча вона все життя повторювала, що не любить це слово, і що великому Сен-Лорану вона була не музою, а другом.
Верушка
Червень 1968 року. Культова модель Верушка позує для американського Vogue перед об'єктивом фотографа Франко Рубартеллі. У той день він зробив один з найзнаменитіших в історії світової моди знімків: спокуслива блондинка Верушка, одягнена в жакет YSL в стилі сафарі зі шнурівкою, з рушницею за спиною.
У той рік Сен-Лоран якраз випустив колекцію в стилі сафарі, що викликала фурор в Парижі: ніхто до нього не припускав, що одяг для подорожей може мати саме такий вигляд. Завдяки кадру Рубартеллі для багатьох саме Верушка стала втіленням стилю сафарі — повсякденного і сексуального одночасно. Сьогодні це легендарне фото зберігається в музеї Метрополітен в Нью-Йорку.
Німкеня Віра фон Лендорф (справжнє ім'я Верушки) — особистість зі складною біографією: вона походила з аристократичного німецького роду, але її родина була звинувачена в пособництві нацистам, і в дитинстві дівчинка потрапила в концтабір. В Європі та Америці в 60-х вона стала музою найталановитіших чоловіків того часу — Сальвадора Далі, Мікеланджело Антоніоні, Гельмута Ньютона.
Іва Сен-Лорана, в показах якого дівчина виходила на подіум кілька років поспіль, Верушка надихала на найсміливіші вчинки. Так, 1969 року дизайнер замовив скульптору Клоду Лаллану зліпок бюста і талії моделі: їх відлили в бронзі, потім покрили золотом, а дизайнер, що пришив до них шматки шовкової тканини, зробив з них сукні. Незвичайні вбрання, натхненні Верушкою, 2002 року показали в останньому ретроспективному дефіле Сен-Лорана.
Палома Пікассо
Є гарна легенда про те, як Ів Сен-Лоран познайомився з донькою одного з найзнаменитіших художників світу. Палома Пікассо прийшла на вечірку в будинок до дизайнера і вразила його своїм елегантним образом. На ній була сукня родом з 40-х, яку вона купила на блошиному ринку в Парижі, на голові — тюрбан, і Сен-Лоран одразу ж запропонував їй бути його моделлю, а через кілька днів написав портрет дівчини.
Палома, яка вивчала ювелірне мистецтво в університеті в Парижі і встигла попрацювати художником в кількох театрах, вразила дизайнера не тільки своїм стилем, але і талантом: через короткий час після знайомства вона почала створювати прикраси для колекцій Сен-Лорана. Але пов'язувала їх не тільки робота, а й дружба: саме Сен-Лорану 1978 року Палома довірила створення сукні для свого весілля з аргентинським художником Рафаелем Лопесом Кемпбеллом.
Бетті Катру
Неможливо уявити Іва Сен-Лорана ще без однієї дівчини, яка стала його натхненням. Саме для Бетті Катру дизайнер придумав смокінг і захоплювався її андрогінною зовнішністю.
Бетті Катру народилася 1945 року і перші кілька років жила в Бразилії, але потім її мама вирішила повернутися в Париж. Дитинство майбутньої моделі було безхмарним — буржуазне виховання і відповідне коло спілкування зробили свою справу. Катру росла безтурботною дівчиною, любила веселитися і танцювати. Саме в нічному клубі 1967 року і сталася її доленосна зустріч з молодим Івом Сен-Лораном.
Кутюр'є якось згадував, що вони говорили про все на світі, окрім моди, і це дуже подобалося йому. Сама Катру розповідає, що їх улюбленими місцями були клуби Set і Palace: "Це було безумство. Я не знаю, як ми поверталися додому живими".